З чистого листа

У ягідних господарств гостро стоїть питання садивного матеріалу, а саме відповідності фітосанітарним нормам 

В Україні є багато плантацій, де закладено десятки гектарів лохини, але садивним матеріалом, який не відповідає фітосанітарним нормам. Протягом багатьох років вони вимушені лікувати плантацію, аби її не викорчувати. Причому проблеми можуть виникнути як з вітчизняними, так і з імпортними саджанцями. «Нам доводилося рятувати не одного такого плантатора», — розповідає Олег Базюк, директор господарства «Долина-Агро», яке вирощує садивний матеріал методом in vitro. Ми поговорили з ним про чистоту саджанців, перспективи ягідних ринків та найкращі для України сорти лохини. 

— Пане Олеже, зараз державна грантова програма дає гроші на закладання ягідника від 1 до 25 га. Як правильно скористатися такою площею? 

— Перед тим, як закладати плантацію, фермер повинен зрозуміти, де і як він реалізуватиме свою ягоду. І це критично для плантацій будь-якого розміру. 

За правильної організації виробництва, підбору саджанців, технології навіть на невеличкій плантації можна мати нормальний дохід. За приклад можна ставити таке господарство, як «Ягідний край» у Львівській області (площа менше ніж 5 га). Завдяки фаховому підходу та чіткій організації роботи господарство має хороші перспективи. Вибрана вигідна місцевість з підходящими ґрунтами, є достатні запаси води для поливу, система фертигації. З такої плантації можна отримати 15−20 т/га. Поряд немає великих плантацій, і, як результат, вони продавали лохину з поля за мінімальною ціною 140 грн/кг. Та є нюанс — це була ягода калібром щонайменше 18 мм, надзвичайно солодка та смачна, місцеві магазини за неї б’ються. А у сусідніх регіонах люди заклали по 150−200 га. Вони і привозять її фурами на місцевий ринок «Шувар» та продають по 60 грн/кг. Мало того, що лохина неякісна, так ще й збивають ціну. Висновок: якщо ти посадив величезні площі та не у силах їх доглянути, підживити, краще не берися. 

— Ягідних розсадників в Україні багато. Як фермеру не помилитися, обираючи постачальника? 

— Я б не сказав, що в Україні багато саме відповідних якісних розсадників. Така ж ситуація і у Польщі, і навіть у Нідерландах. Треба дивитися на саджанці конкретних виробників, куди вони пішли, як ростуть, відвідувати форуми й господарства, спілкуватися. 

— Лохина зараз популярна. Чи не станеться перевиробництво, як з яблуком? 

— Ємність нашого внутрішнього ринку для лохини поки що дуже велика. Зрозуміло, що цього року через війну цей показник значно зменшився. Одночасно й велика конкуренція на світовому ягідному ринку. Грузія виходить зі своїми ягодами вже в травні, Сербія має комфортну зону з пропозицією ягоди вже на початку червня. Ніша України (крім Закарпаття та Півдня України) у такому разі це середньопізні та пізні сорти. Наші пізні сорти отримують більше сонячної енергії у порівнянні з Польщею і тому мають конкурентну перевагу у смаку ягоди. Білорусь пізні сорти також не може виростити. 

— На які конкретно сорти лохини орієнтуватися? 

— З ранніх заміни Дюку ще не знайдено, причому його вважають успішним практично в усіх кліматичних зонах Європи. Із середніх сортів у нас найбільш перевірені Блюголд та Блюкроп. Добре себе показує Драйпер, хоча є мінус — понижена врожайність, але ягода преміумякості: тверда, смачна. Йому краще, де немає морозів, на Балканах, у Нідерландах. Для Одещини, Вінниччини, Чернівецької та Львівської областей я раджу сорт Сієрра — доволі смачна ягода, навіть нестигла вона вже солодка. Із середніх сортів на піщаних ґрунтах добре себе показує Чандлер. Це більше десертна ягода, і не дуже підходить для тривалого зберігання. На Волині добре себе показує Нельсон, який потребує багато поливу. З новіших сортів я признаю Ліберті, але він не витримує пізніх весняних заморозків, а у південних регіонах може давати дрібну ягоду. Щоб цього не сталося, треба давати полив по листу та ягоді мікросплінклерами перед збором. Ліберті добре зберігається у холодильнику до 1,5 місяця. Це важливо, коли просіла ціна, і треба притримати ягоду. З пізніх сортів я поки що не бачу в нас заміни Еліоту. Це сорт кисліший за інші, і його треба трохи більше потримати на кущі, щоб він набув цукристості. Він достигає, як правило, на кінець серпня — початок вересня, але тоді починаються холодні ранки, роса, дощі, і цю ягоду вже важче збирати, якщо ти не маєш накриття на плантації. 

— Вирощуючи інші культури, на що робити ставку? 

— Велику перспективу в Україні має черешня. Ми зараз вирощуємо черешневі підщепи Гізела 5, на якій закладають більшість садів. Вона добре себе поводить на суглинистих, глинистих ґрунтах. За умови правильного підходу до обрізування та поливу, дерева на цій підщепі швидко входять у плодоношення та дають плоди великого калібру та хорошого смаку. Прикладом може служити продукція ФГ «Коник» — це черешня преміум-якості діаметром більше ніж 30 мм, має гарний вигляд та смак. На розмноження Гізели 5 та 6 та підщепи Вавіт (Прудом) для сливи, абрикоси та персику «Долина Агро» підписала ліцензійну угоду з Німецькою Спілкою Розсадників (CDB). Ми отримуємо маточну культуру з Німеччини та вирощуємо посадковий матеріал лише методом in vitro. Це чисте вирощування, яке дає значно більше гарантій того, що за використання садивний матеріал не буде заражений. До того ж Гізела 5 характеризується високою стійкістю до вірусних забруднень та доволі продуктивна. 

— Чи консультуєте своїх клієнтів про подальше вирощування на підщепах? 

— Не обов’язково надавати повний технологічний супровід, але ти мусиш розказати всі нюанси поводження з цією продукцією, щоб покупець її правильно доростив та отримав запланований прибуток. Якщо ти продаєш кущі лохини, то маєш знати не менше, ніж той фермер, що купує, про умови закладання плантації, вирощування, догляду та оброблення. Зараз ми маємо певне коло досвідчених агрономів, дорадників, фітопатологів у різних регіонах країни, яких ми можемо порадити для співпраці з початківцями.