У ФГ «Будаш» цього року перестрахувалися й засадили картоплею замість запланованих 10 гектарів усього п’ять
Чернігівська картопля: нагодує, якщо буде кого
У фермерському господарстві «Будаш» цього року перестрахувалися й засадили картоплею замість запланованих 10 гектарів усього п’ять
Цього сезону найризикованішим можна вважати картоплярство на Чернігівщині. Спочатку виробники зазнали стресу від бойових дій на території своєї області, далі — від порушення ланцюжків реалізації торішньої продукції, бо традиційними покупцями були Південь і Схід, а їх теж накрило війною. Навесні через втрату покупців столові бульби, що зберігалися, одні вимушені були відвезти на переробку на крохмаль, інші, кому велика відстань до заводу ставала в копієчку за пальне, закопали їх у полі як добриво.
Та хоч би що там було, від поточного сезону відмовилися одиниці. Затягнули паски, знайшли й купили добрива та пальне, провели посадку. Однак настрій на нулі й на питання «Як справи на картопляному полі?» відповідають похмуро й коротко, мовляв, немає про що говорити: хто посадив — той і збере, але як далі? Хто купить урожай, що підростає? Нервують навіть виробники чипсової, яку вирощують за контрактами, адже і її можуть забрати не в повному обсязі.
ФГ «Будаш», що розташоване в с. Рудка, за десяток кілометрів від Чернігова, — господарство невелике, але для регіону типове: зернові та картопля. На таких господарствах всі гаразди й негаразди часу відбиваються в першу чергу.
Загалом у Віктора Олександровича в обробітку 80 га. Більшість площ — під пшеницею, соняшником, кукурудзою, вівсом. Під картоплею в різні роки — від 5 до 10 га. Ніби частка невелика, та все одно господар уважає цю культуру для себе однією з основних, адже як не можна уявити Чернігівщину без картоплярства, так не знайти там аграрія, який би навесні не закопав у землю бульби.
«Мій картопляний досвід налічує… мабуть, не менше як 50 років, — усміхається фермер. — Набувати його почав із шести років, коли батьки довірили відповідальну справу — збирати жуків». Сьогодні доглядати за культурою за всіма правилами аграрної науки чоловіку допомагає освіта. Отримавши її, працював у різних господарствах бригадиром, агрономом і головним агрономом. А коли наприкінці 1990-х втратив роботу, став фермерувати.
Стан посадок Віктор Будаш оцінює як задовільний, урожай очікує добрий. Питанням є ціна. Щодо збуту, то ним фермер, як не дивно, не переймається. Всі останні роки він здає свою картоплю на крохмаль і не по залишковому принципу «якщо нікому не потрібно, то хоча б на переробку», а вирощує для цього спеціальні (технічні) сорти з високим умістом крохмалю — 20% і вище. За таку картоплю переробник завжди сплачує більше. Для прикладу: якщо у мирний час за столову картоплю як сировину давали 1 грн/кг, то Віктор Олександрович отримував 1,8–2 грн/кг. Цієї воєнної весни виробники столової картоплі, втративши ринки й можливість пересування, мали задовольнятися ціною 80 копійок, а хто й менше.
Зазвичай фермер вирощує два сорти. Непогано на полях господарства показав себе пізній голландський Курас. Його можна вважати сортом подвійного призначення — столового і завдяки підвищеному вмісту крохмалю — технічного. Фермер так і робить: не менше як 10–15 тонн картоплі з кожного врожаю продає як столову. Решту везе по накатаній дорозі на завод. Технічний сорт зручний ще й тим, що його ніяк не потрібно готували до продажу й можна доставляти на переробку прямо з-під збирального комбайна, що знижує собівартість. ФГ «Будаш» також має перевагу в розташуванні — до крохмального заводу 10 кілометрів ходу.
З Курасом завжди сусідить ще якийсь сорт на кшталт Опалу чи Белларози для продажу на продовольчому ринку.
У господарстві є картоплесховище, розраховане приблизно на 100 тонн. Воно не відрізняється сучасним обладнанням. Такі будували в 1990-ті. Але на нову споруду господар витрачатися не планує, бо на збереження закладає тільки насіннєву картоплю й трохи продовольчої. Технічні сорти закладають зрідка, бо високий уміст вуглеводів знижує їхню лежкість. Опал, Беллароза зберігаються краще за Курас, тому непродана частка лишається в картоплесховищі до весни.
«Цієї весни наші запаси були як ніколи доречними. Про те, щоб везти їх до Чернігова не було й мови, бо всі під’їзди до міста обстрілювали, і ми переконалися в цьому на власному досвіді, — розповідає Віктор Олександрович. — До того ж в окрузі перестали працювати магазини, хліб не завозили. Це був той випадок, коли картопля стала «другим хлібом» не для красного слівця. Ми розвезли й роздали всі наші залишки, і люди були нам вдячні за це».
Технології у ФГ «Будаш» застосовують традиційні. Рослини розвиваються в гребенях, але формують їх вручну, підгортанням — виявилося, що застосування під час посадки гребнеутворювача здорожчує процес. Насіннєві бульби перебирають і протруюють інсектофунгіцидом. Цього вистачає для боротьби зі шкідниками, проте від фітофтори й інших хвороб обробку проводять ще двічі. Уходити від шкідливих чинників також допомагає можливість щороку вирощувати картоплю на іншому полі після зернових.
Комплексі добрива застосовують тричі: навесні, під час міжрядного обробітку, і по листку. У результаті всіх цих заходів картопля Віктора Будаша дає урожайність до 30 т/га, що досить непогано для вирощування на богарі. Кожні 3–4 роки посадковий матеріал поновлюється.
Звичайно, цього року картоплярі Західної України, де спокійніше й додалося їдців, мають перед чернігівськими конкурентні переваги, хоча всім однаково цього року довелося додатково витратитися на пальне, добрива, насіння й препарати захисту, і все це за відсутності кредитів і державної допомоги. Хтось, як Віктор Будаш, мусив скоротити посадкові площі. Проте час мінливий, а зміни, переконаний фермер, не завжди відбуваються на гірше.