Частка ріпаку в сівозміні не повинна перевищувати 25%

Дотримання сівозміни істотно впливає на фітосанітарний стан ґрунту. Так, найбільшу стабільність урожайності фіксують, коли частка ріпаку в сівозміні становить до 25%, пише журнал The Ukrainian Farmer.   

«Великі площі вирощування ріпаку на одному полі впливають на стан сусідніх полів: що вища щільність вирощування ріпаку, то сильнішим є тиск шкідників. Широкоротаційна сівозміна з різноманітними культурами підвищує родючість ґрунту й позитивно впливає на баланс гумусу», – зазначають фахівці компанії KWS. Що більше ґрунт наповнюється поживними рештками й органічними добривами, то різноманітнішим стає мікробіом у ньому, а це покращує його родючість.

За суворого дотримання ротації широколистих і зернових культур, а також ярих й озимих, отримуємо більше часу для проведення обробітку ґрунту та можливість обробити солому, щоб її роль як вихідного інокулянту зменшувалася. Усі ці чинники допомагають підвищувати саморегуляцію ґрунтових площ.

Нагадаємо, рахувати слід маржинальність сівозміни, а не окремих культур. А розширена сівозміна дає змогу диверсифікувати ризики.