Війна скоригувала наші баланси

Тенденція до зниження цін на агропродукцію поглиблюється, а перехідні запаси зерна, зібраного в минулому році – зберігаються.

Тим часом зовсім скоро потрібно складувати новий урожай. Є фермери із нашої спілки, які купують «рукави», де зберігатимуть своє збіжжя, доки Україна напрацює нові логістичні маршрути.

Із залізницею працювати складно. Тому аграрії з нашого регіону, в котрих є власний автотранспорт, намагаються вивозити продукцію самостійно, шукаючи більш вигідні цінові пропозиції.

В кого немає зерновозів – змушені винаймати їх.

Минулі роки я реалізовував зерно з місця зберігання і за передоплатою: щойно надходять кошти на рахунок – завантажені машини вирушають до покупця.

А сьогодні, в нових умовах, реалізація проводиться з відтермінуванням оплати та пошуком оптимальних цін навіть за сотні кілометрів. Для прикладу: соняшник я возив на Львівщину – за 600 км від нашого господарства. Транспорт орендований, логістичне плече значно збільшилося, відповідно і витрати теж.

А от ціни на кінцеву продукцію, навпаки, впали.

Дизель здорожчав удвічі, також удвічі виросла ціна на скраплений газ, який ми використовуємо під час сушіння зерна.

Для порівняння: залишки соняшника у минулому році я продавав по 23 тис. грн/т з ПДВ, а станом на сьогодні мені пропонують продати його по 12,5 тис. грн/т з ПДВ.

І де візьметься та рентабельність?

Війна скоригувала баланс можливостей. Згідно фінансового плану,  за цінами, станом на середину лютого,  запасів наявного зерна попереднього року вистачало, щоб завершити рік з прибутком та можливістю сіяти і працювати в наступному році.

А вже зараз, з такими цінами на витратні матеріали фінансів не вистачає – доведеться покривати різницю з продажу  нового урожаю.

Тому сьогодні аграріям без кредитів на операційну діяльність вже не обійтись.

Що вже й казати про плани щодо модернізації ферми та створення цеху переробки. З від’ємною рентабельністю вони сьогодні є нереальними…