Для всіх, хто пов’язаний з виробництвом, продажем та переробленням плодових, перший місяць російського вторгнення став найскладнішим. Садівники, як і всі люди, перебували у стані шоку. Усі процеси, якщо не встали, то сповільнилися.
«Багато виробників втратили канали збуту на тимчасово окупованих територіях. Але водночас зросли темпи продажу в тих регіонах, де зосереджено основну кількість тимчасово переміщених осіб, — каже Марія Лакеєва, експерт плодоовочевого ринку України. — Здебільшого доходи у людей знизилися, і фрукти не є продуктом першої необхідності, проте яблука в поточному сезоні суттєво поступалися ціною цитрусовим і бананам, що робило їх привабливішими для споживачів».
Переробники на якийсь час призупинили заводи з міркувань безпеки. Деякі підприємства переробки, садівницькі господарства, що потрапили до районів бойових дій, повністю чи частково втратили виробничі потужності.
У березні розпочалася поступова адаптація до нових обставин. Виробники та експортери почали перебудовуватися на економіку воєнного часу. Наприкінці квітня відновили роботу переробники та оптові ринки.
Що сьогодні відбувається у сегменті плодових, «Садівництво по-українськи» аналізує у черговому огляді. У цьому виданню допомогли, окрім Марії Лакеєвої, Катерина Звєрєва, директор розвитку Української плодоовочевої асоціації (УПОА), Володимир Гуржій керівник компанії USPA Fruit та Іван Григорович, аналітик ринку «Столичний».
ЗМІНА РИТОРИКИ
Через війну в галузі садівництва подорожчала та порушилася логістика, подорожчали ЗЗР та засоби виробництва, виникли проблеми з паливом. Безпосередні негаразди посилюються специфікою плодового ринку.
«Яблука не товар першої необхідності, — пояснює Катерина Звєрєва. — Основний сегмент споживання яблука — жінки та діти, значна частина яких виїхали під час війни за кордон. Внутрішній ринок скоротився і змінився, продажі впали».
Як зазначають учасники Української плодоовочевої асоціації, сьогодні вони відчувають значний дефіцит оборотних коштів. Раніше щороку всі працювали за стандартною схемою, коли навесні давали аванс постачальникам ЗЗР, добрив, пакування, а решту виплачували наприкінці сезону після реалізації продукції. Цього року, за їх словами, всі ці засоби можна купити лише за стовідсотковою передплатою. Водночас роботи в садівництві (обрізування, оброблення тощо) тривали.
Проблеми із садовими роботами були лише у тих регіонах, де тривали й тривають активні бойові дії. Це пов’язано із заходами безпеки, оскільки можна потрапити під обстріл. Фіксували випадки не лише руйнування інфраструктури, а й мінування полів. Господарства, зокрема виноробні на Одещині, надавали свої підвали під бомбосховища місцевому населенню.
«Щодо окупованих зон, інформація надходить дуже різнопланова, — зазначає Марія Лакеєва. — Так, ми знаємо, що там є проблеми і з робочою силою, і з проведенням обов’язкових робіт. Є господарства, де постраждали і насадження, і інфраструктура. Проте зараз об’єктивно оцінити ситуацію доволі складно».
Що стосується робочої сили в тих господарствах, які в тилу, то Україна і так щороку відчуває брак ресурсів, а поточного року ситуація загострилася ще й тим, що частина робітників виїхали в інші регіони або взагалі за межі країни, а частина вступила до лав ЗСУ чи територіальної оборони, тому також не може брати участь у поточних садових роботах. Так, законодавством передбачено можливість резервувати робітників, але на практиці це не завжди можливо, зазначає Лакеєва.
Війна взагалі змінила риторику садівничого бізнесу, вважає Володимир Гуржій. Від рекордного за багатьма показниками сезону Україна отримала багато антирекордів:
• низька ціна;
• дуже повільні продажі;
• великі продажі яблука на перероблення у весняно-літній період;
• великі запаси у періоді.
Також садівники з об’єктивних причин стали менше інвестувати, констатує пан Гуржій. Деякі з них, щоб заощадити, частину садів перевели на промислове яблуко. Також є низка садівницьких компаній, яких більше нема в матеріально-технічному сенсі.
ОГІРОК ЗА ГРИВНЮ
Через вторгнення росіян в Україну значна кількість яблук урожаю 2021 року залишається у сховищах, констатують всі експерти. Яблука вистачає для внутрішнього споживання до нового сезону, уточнює Володимир Гуржій. Більше того, восени продаватимуть яблука двох сезонів 2021−2022 та 2022−2023 рр., прогнозує керівник компанії USPA Fruit.
«Виробники кажуть, що яблуком запаслися в холодильних камерах майже на кілька років уперед», — додає Іван Григорович. Ціна його зараз від 8 до 12 грн на опті, і за появи ягоди попит на яблуко традиційно зменшується.
Дещо полегшує становище українських виробників фруктів можливість експорту до європейських країн з тих регіонів України, де ще можливо працювати.
«Далеко не всі українські садівники мають можливість відправити яблуко на експорт, адже, на жаль, багато хто перебуває в окупації, — зауважує пані Звєрєва. — Уряд працює над відновленням експорту та забезпеченням кредитування аграріїв, та все ж наразі переважно йдеться про виробників зернових та олійних культур».
За розповідями виробників з окупованих територій, які наводить Іван Григорович, якщо ті хочуть вивезти свій урожай на територію України, непідконтрольну російським військовим, окупанти вимагають майже 1,5 тис. доларів за машину. Якщо ж йти на співпрацю, то можна везти тільки на Крим.
«Урожай на окупованих територіях є, але на місці він коштує копійки, — розповідає аналітик ринку «Столичний». — Огірок у Херсоні коштує 1−2 грн/кг за відсутності можливості будь-якої реалізації. Тут він зараз коштує 60 грн/кг, переважно це рівненський огірок, ще з Миколаєва везуть».
Пані Лакеєва має трохи інші дані: виробники не можуть нормально не тільки продати, а й зібрати врожай в окупації. Крім того, навесні неможливо було повноцінно провести оброблення на цих територіях, що так само позначиться як на якості, так і кількості зібраної черешні, вважає вона.
Фермери змушені за безцінь збувати овочі та фрукти закупівельникам із Криму, або віддавати окупантам, або викидати, додає Катерина Звєрєва.
«У Запорізькій та Херсонській області відбулося не лише захоплення територій, а й фактичне захоплення сільгосппідприємств росіянами. Окупанти вже вивезли з регіонів зерно, змушували фермерів сіяти зернові, які потрібні загарбникам, та отримувати „дозволи” на роботу. Непоодинокі випадки викрадень і катувань підприємців», — розповідає директор з розвитку УПОА.
В окупованій частині Запорізької області самопроголошена влада «націоналізувала» землю НААН, зокрема Мелітопольської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України, уточнює джерело «Садівництва по-українськи» в Мелітополі.
Керівництво Станції станом на 16 червня не змінилося, та на червень вона отримала фінансування у гривнях, але всіх працівників відправили у відпустку без утримання та виплачують лише половину зарплатні. Тим не менш, люди працюють, тому що в дослідно-виробничому господарстві зараз гаряча пора: науковці оцінюють черешню. «Станція — наша, українська, — резюмує наш співрозмовник. — Тож у нас у місті зараз дві країни. Що буде далі — час покаже».
ЧЕРКАСЬКА ЧЕРЕШНЯ
Лютий, особливо його кінець, був невдалим для торгівлі плодовими на оптових ринках. «Столичний» у Києві після початку війни не діяв. Працювали, за словами Івана Григоровича, в іншому форматі. У звичайному режимі ринок відкрився з 1−2 травня.
«Київ за травень наповнився, населення треба годувати. Тому була помітна динаміка збільшення закупівлі, як і пропозиції. В останні три тижні ринок відчутно наповнювався як продавцями, так і закупівельниками, зокрема роздрібними. Водночас наповнення ринку плодоовочевою продукцією сьогодні це приблизно 25−30% рівня того ж періоду минулого року», — зазначає Іван Григорович.
За його словами, на «Столичному» зі зрозумілих причин відсутня херсонська та мелітопольська продукція, тобто, по суті, зник її основний постачальник. Звідти прориваються лише одиничні машини. На київському ринку з’явилася грецька черешня, але є і миколаївська, і одеська. Згодом підтягнеться Вінниця та інші області, включно з Київською. «Якість черешні з півдня Черкаської області відмінна. Грецька черешня також прекрасна, але не те», — каже аналітик «Столичного».
І все ж цього сезону спостерігають збільшення частки імпорту, констатує він. Насамперед це молода продукція — ті ж самі помідори, огірки, баклажани, кабачки. Все це везуть здебільшого з Туреччини та Греції. Якби не цей імпорт, то ціна на наші була б надхмарною, або був би дефіцит, приблизно як із сіллю, порівнює Іван Григорович.
Зрозуміло, проблеми з логістикою з віддалених регіонів відбиваються кінцевою ціною, наприклад, черешні. За підрахунками аналітика ринку «Столичний», якщо минулого року дорога з півдня до ринку «Столичний» обходилася 1−2 грн на кілограм будь-якого товару, то зараз у середньому 5 грн.
ФАБРИКИ ПРОСТО НЕБА
Війна суттєво завадила рекордному зростанню експорту українських яблук. Адже на початку 2022 року українські виробники експортували рекордні партії яблук до країн Африки та Азії. За даними Катерини Звєрєвої, протягом перших двох місяців цього року Україна відвантажила до Малайзії 390 т цих фруктів. Це рекордний обсяг постачань, втричі більший, ніж у січні-лютому 2021 року.
Подальші новини експорту невтішні: на заваді подальшим успішним продажам стало блокування українських портів, спричинене російською агресією. Багато вантажного транспорту було залучено на потреби армії та ввезення гуманітарної допомоги. Через велику кількість тих, хто виїжджає з країни, та й міграції в безпечніші області в середині країни був утруднений вивіз і загалом зривалися строки постачань.
Натомість українські експортери шукають нові логістичні шляхи, щоб продовжити роботу. Через місяць вони налагодили нові ланцюги постачань через європейські порти, зокрема Констанцу, але це мало більше ситуативний характер, наголошує Володимир Гуржій. Експорт був, але його обсяги та прогнозованість, планомірність були на низькому рівні. «Наразі вже можна сказати, що всередині червня експорт українського яблука закінчився», — резюмує експерт.
Пані Звєрєва нагадує, що далеко не всі компанії готові до експорту і мають орієнтовану на зовнішній ринок якість продукції, а також логістичний план співпраці. Закладання нових садів та удосконалення виробництв, встановлення сортувальних ліній, будівництво сховищ та інше через війну припинилося.
Та можливості для продажу та прибутку є, вважає директор з розвитку УПОА. Садівники і далі працюють, адже це переважно багаторічні насадження і гравці ринку не поспішають полишати бізнес.
«Промисловий сучасний яблучний сад — це фабрика просто неба, — порівнює Володимир Гуржій. — Його роботу неможливо призупинити». За словами керівника USPA Fruit, сьогодні виробники змушені і далі витрачати гроші на новий урожай та підтримку саду в робочому стані, розуміючи ризики та при цьому не розуміючи перспектив нового сезону. За його даними, є підприємства у Харківській, Донецькій, Херсонській областях, які просто розбомбили.
«Це наші партнери. Компанії, що впливали на регіон у галузі. Я зараз говорю про великі та системні підприємства. Насправді ж страшно уявити, скільки малих підприємств знищив ворог», — резюмує Володимир Гуржій.
НЕ ЗУПИНЯЙСЯ
За спостереженнями Катерини Звєрєвої, наразі українські виробники мають підтримку європейських країн та широкі можливості для експорту. «Деякі імпортери підтримують Україну саме таким способом, купуючи українську продукцію, — говорить вона. — Згідно з прогнозами міжнародного проєкту плодоовочевого бізнесу EastFruit, у новому сезоні Україна, як і раніше, може зібрати високий урожай яблука, який приноситиме садівникам країни експортний виторг». Проте сезон черешні вже можна назвати провальним, вважає Марія Лакеєва. Насамперед внаслідок окупації Запорізької та Херсонської областей. Щодо винограду та абрикоса, тимчасово окуповані території не можна назвати основними регіонами їх виробництва, хоча там і зосереджено чимало дрібних виробників, які частково закривали потреби ринку на початку сезону.
Не варто забувати про імпорт, наголошує експерт плодоовочевого ринку. «Україна давно виступає нетто-імпортером абрикоса та винограду. Тому говорити прямо про дефіцит продукції не можна в жодному разі, але ціни на фрукти однозначно будуть помітно вищі за торішні», — прогнозує Марія Лакеєва.
Іван Григорович дивиться на проблему трохи інакше: українці традиційно не дуже люблять імпортні абрикоси, персики, тож чекають на вітчизняну продукцію. Хоча дехто прогнозує неврожай абрикоса, додає він. Імпорт, швидше за все, загрожує замістити українські кавуни. Місцева продукція за відсутності Херсона буде дорожчою і серйозно витісниться іранською та турецькою, може долучитися і Азербайджан, припускає аналітик «Столичного».
«Якщо іранський кавун на опті коштує 20 грн/кг на початку сезону, це вже дзвіночок, бо це хороша ціна, — каже експерт. — Турецький на початку коштував 45 грн, але зараз пішов у 20−25 грн/кг. Як наші впораються з такою конкуренцією, як компенсують кількість та пропозицію, складно прогнозувати».
Виробники Одеської області зазначають: якщо і буде добрий урожай кавунів, винограду, черешні, то вивезти його на північ через кризу логістики буде складно. На що у Івана Григоровича своя логіка: було б бажання, питання лише в тому, якою буде кінцева ціна на продукт. Якщо вона буде прийнятною, знайдеться і паливо, і машини.
«Насамперед не треба опускати руки, — радить виробникам Марія Лакеєва. — Ми розуміємо, що зараз у багатьох, особливо на окупованих територіях, фактично руйнується бізнес, оскільки є проблеми зі збутом, і неможливість повноцінно займатися вирощуванням. Проте хочеться вірити, що вже найближчим часом ситуація покращиться і буде можливість відновити повноцінну роботу».
У будь-якому разі експерт радить переглядати стратегію продажу: аналізувати можливості на локальних ринках, розглядати можливість організації перероблення та доопрацювання. Навіть в умовах війни українські компанії цього року беруть участь у міжнародних виставках, популяризуючи українські фрукти та ягоди, зазначає Марія Лакеєва. Тим більше, країни ЄС ще більше спростили можливості постачань на ринки своїх країн.
Експорто-орієнтованим підприємствам не варто змінювати тактику та стратегію, радить Володимир Гуржій. «Якщо війна проходитиме в такому ж режимі, то експорту бути, — упевнений він. — Я не сильно розумію, як можна поміняти щось у саду, який побудований під експорт. З іншого боку, всі розуміють, що, швидше за все, яблуко буде недорогим — вартість логістики, тари та інших витрат притиснуть ціну на яблуко вниз. Картина, яку ми бачили після початку війни, не зміниться на краще».
Виробникам, які орієнтувалися на внутрішній ринок, зі «старим набором сортів», можна дати принаймні одну пораду: мінімізувати витрати, підсумовує керівник USPA Fruit.
«У нинішніх умовах важливо не зупинятися: вирощувати і продавати як на внутрішній ринок, так і шукати нові ринки. Наразі варто працювати над якістю продукції, щоб вона не поступалася європейській», — резюмує пані Звєрєва.
Садівництво по-українськи
