Наш експорт розподілений між чотирма портами ЄС
Сьогодні МХП за обсягами вийшов на 100% свого довоєнного експорту – близько 35 тис. тонн курятини та 25 тис. тонн олії на місяць. Але це дуже дорого.
Окрім суходолу, є й європейські порти. Та в Європі немає такої країни, яка одна у змозі покрила необхідний експорт України.
Курятина й олія – основні продукти нашого експорту з приблизно однаковими обсягами – близько 400 тис. тонн на рік. І для того щоб експортувати їх, нам потрібно роз’їхатися на чотири порти: Констанца (Румунія), Гданськ (Польща), Клайпеда (Литва) і Копер (Словенія).
Але навіть за таких умов порти не справляються з цим трафіком: виникають затори, дуже складно працює ветеринарна служба, в’їзна служба порту, митна – вони не пристосовані до такого обсягу експортно-імпортних операцій, які зараз почали здійснюватися.
Але нам треба докладати зусиль не лише для найшвидшого перетину кордону, а й працювати з портами Євросоюзу для розроблення їхньої інфраструктури.
Так, порт Констанца не пристосований для відправлення олії на 100% – там один олійний термінал на 5 тис. тонн. Порт Клайпеда може це робити, але до нього дуже далеко і дорого їхати.
Сьогодні ми стикаємося з трьома великими проблемами: черги на кордоні, інфраструктура портів і робота з міжнародними компаніями. Разом із партнерами намагаємося їх вирішити, і це виходить досить непогано.
На мою думку, треба або додавати нові пункти переходу, або робити їх спеціалізованими: для товарів, що швидко псуються; для зернових; для металургії; лише для залізничного транспорту; лише для автотранспорту. Також необхідно спрощувати митні процедури на зворотній в’їзд транспорту з Європи до України.
Хочу наголосити на проблемі, яку поки ніхто не помічає, але вона з’явиться. Це – наявність контейнерів. Нині їх удосталь: морських контейнерів, що залишилися ще до війни. Поки експорт ще не налагоджений у всіх компаній, отже, цих контейнерів вистачає.
Ми ж користуємося парком спецконтейнерів – рефрижераторів, і вже відчуваємо, що їх бракує. Рано чи пізно ця проблема пошириться й на сухі контейнери.
Міжнародні морські лінії не дуже хочуть постачати до України контейнерне обладнання, як раніше. Сьогодні контейнерні лінії вимагають від компанії, яка хоче експортувати чи імпортувати, вносити депозит за обладнання – $8-25 тис./контейнер. Та малий і середній бізнес не в змозі його сплатити, а отже, не зможе й експортувати.
І це питання теж треба піднімати на державному рівні. Можливо, заручатися державною підтримкою – щоб держава була гарантом виплати, якщо з контейнерами щось трапиться на території України. Адже логістика дорожчає з кожним днем.