Як годувати молочних корів за обмеженості кормів під час війни
Під час війни частина господарств позбавилася можливості реалізувати молоко, і перед ними стоїть завдання – максимально зберегти поголів’я корів із мінімальними витратами на корми.
Молокопереробні підприємства, що продовжують працювати, переважно знижують закупівельні ціни на молоко, що вимагає оптимізації витрат на годівлю тварин.
Експорт рослинних олій з України майже зупинився, що суттєво скоротило обсяги переробки насіння соняшника та сої та спричинило гострий дефіцит і зростання цін на ключові білкові концентрати – соєвий, соняшниковий та ріпаковий шроти, спиртову барду.
Традиційно переважна більшість молочних господарств України практикує силосний тип годівлі корів із обмеженим використанням трав’яних силосів/сінажів. Це дозволяє досягнути високих показників продуктивності, проте ставить господарство у суттєву залежність від покупних білкових концентратів. В умовах війни силосний тип годівлі є найменш ефективним.
Є також проблеми з постачанням вітамінно-мінеральних преміксів і базових мінеральних добавок – солі, крейди, соди.
Тому основні пріоритети з оптимізації годівлі ВРХ – переглянути кількість покупних кормів у раціоні, зокрема білкових концентратів і кормових добавок, та максимально використовувати альтернативні джерела протеїну.
Як це реалізувати на практиці?
Найширше використовувати грубі корми. Залежно від їхньої якості, довести частку в раціоні до 60-65% від сухої речовини (не менше 12-13 кг сухої речовини на голову).
За достатньої кількості трав’яних сінажів оптимальної якості (не менше 15% протеїну та не менше 40% перетравності НДК) змінити співвідношення силосу та сінажу – максимально підвищити частку сінажів у «кошику грубих кормів» раціону. Це дозволить зменшити використання покупних білкових кормів.
Уникати надлишку білкових кормів у раціоні, за можливості контролювати рівень сечовини в молоці (цільові показники – 150-250 г/л).
Тимчасово прибрати з раціонів вітамінно-мікроелементні премікси, залишивши лише базові мінеральні добавки – крейду, сіль, соду. Краще витратити фінанси на придбання дефіцитних білкових концентратів.
У годівлі сухостою реалізовувати концепцію низькокальцієвого, низькокалійного єдиного раціону сухостою, розрахованого на споживання 12 кг сухої речовини із вмістом 12-13% протеїну та 14-16% крохмалю.
У вирощуванні молодняку за відсутності доступу до стартерних комбікормів і білкових концентратів доцільно продовжити термін молочного періоду до шести місяців, що забезпечить достатньо високу інтенсивність росту молодняку в цей найкритичніший період вирощування.
За наявності меляси можна використовувати кормову сечовину як джерело небілкового азоту в раціонах корів – до 120 г на голову на день. Так можна зняти з раціону 1 кг соняшникового шроту.
За наявності посівів озимих злаків (ячмінь, жито, пшениця) доцільно заготовити з них ранній сінаж у фазу прапорцевого листа (високий вміст протеїну та перетравної НДК) – для часткової заміни кукурудзяного силосу та мінімізації покупних білкових кормів в раціоні.
Аби зменшити залежність від продуктів переробки олійних культур, варто розглянути можливість сівби зернобобових культур (гороху, сої, люпину) для подальшого використання в раціонах. Практичний досвід засвідчив, що у раціонах корів можна успішно застосовувати до 3,5 кг гороху у вигляді горохової дерті, що дає не менше 700 г протеїну та 1750 г крохмалю. Так можна прибрати з раціону до 2 кг соняшникового шроту та до 2,5 кг зерна кукурудзи.
Деякі господарства мають запаси сої, яку не можуть здати на переробку і не мають можливості самостійно підготувати її до згодовування. За неможливості обсмажування чи екструдування в годівлі корів цілком можна використовувати сирі цільні неподрібнені соєві боби як джерело протеїну та енергії в кількості до 10% від сухої речовини раціону (до 2,5 кг у фізичній вазі). 1 кг соєвих бобів містить до 400 г протеїну та до 200 г сирого жиру. При цьому необхідно дотримуватися наступних вимог:
– вводити сирі боби в раціон поетапно – по 0,5 кг через кожні 5-7 днів. Так поступово адаптуватиметься мікрофлора рубця;
– якщо спостерігається істотний транзит соєвих бобів із гноєм, найшвидше це – наслідок субклінічного ацидозу рубця (підвищується осмолярність середовища рубця, збільшується приток рідини та підвищується швидкість проходження кормової маси через рубець). Необхідно скоригувати раціон за вмістом крохмалю та НДК та знизити ризик ацидозу. Соєві боби ефективно засвоюються в оптимально збалансованих здорових раціонах із мінімальним ризиком ацидозу;
– у жодному разі не згодовувати джерела небілкового азоту (кормову сечовину) на раціонах корів, що містять сирі соєві боби, оскільки це може підвищити кількість незасвоєного аміаку в рубці через прямий вплив уреази бобів на кормову сечовину;
– не згодовувати сирі боби молодняку ВРХ до шестимісячного віку. Ця вікова категорія дуже чутлива до уреази та інгібіторів трипсину, що містяться у сирих бобах.
Якщо господарство не має можливості здавати молоко, його можна використовувати як інгредієнт раціону корів. У сухій речовині молока – не менше 30% жиру та не менше 25% протеїну. Рекомендовані норми введення молока – до 10% від сухої речовини раціону (до 15-16 кг на корову на день).