Антимікоплазменні засоби пригнічують інфекцію у птиці і без видалення збудника
Радикальне знищення мікоплазми в пірамідальній структурі птахівництва є найкращим способом контролю захворюваності, однак досягти цього рівня вкрай складно, пише журнал «Наше птахівництво».
У деяких країнах завдяки застосуванню теплового та медикаментозного оброблення інкубаційних яєць і забою серопозитивних стад вдалося досягти викорінення респіраторного мікоплазмозу, але часто трапляються рецидиви хвороби.
Найрозповсюдженішим заходом боротьби з мікоплазмозом нині є хіміотерапевтичні препаратів. Вони дають змогу значно підвищити економічні показники вирощування птиці. За правильного підбору антимікоплазменних засобів інфекцію можна пригнітити, при цьому зовсім не обов’язково повністю видаляти збудник з організму птиці, що практично зробити неможливо. Можна зменшити його кількість, і при цьому не знижується запланована генетично продуктивність птиці. Мікоплазми, наявні в організмі птиці, можуть знову активуватися під дією чинників, які послаблюють імунний статус організму.
Для профілактики мікоплазмозу часто застосовують антибіотики макролідного, тетрациклінового, аміноглікозидного та плевромутилінового ряду, а також фторхіналонів. При цьому слід враховувати, крім мінімальних інгібуючих концентрацій, деякі інші особливості хіміопрепартів. Так, за використання тилозину спостерігають пригнічення птиці та, як наслідок, зниження яєчної і м’ясної продуктивності. Тіамутин несумісний з деякими протикокцидійними препаратами (саліноміцин, монензим, наразин), тому слід уникати одночасного їх застосування.
Нагадаємо, гострі мікоплазмози у птиці часто розвиваються на тлі інших інфекцій.
Як повідомлялося, профілактика мікоплазмозу в індиків передбачає оздоровлення прабатьківських і батьківських стад.