Скупчене утримання птиці сприяє поширенню ієрсиніозу

Ієрсинії через лімфатичні шляхи потрапляють у кров’яне русло і спричиняють бактеріємію, яка триває недовго. Водночас виникає загальна інтоксикація організму, що може призвести до загибелі птиці.

Збудник проникає в паренхіматозні органи й лімфатичні вузли, внаслідок чого утворюється гнійно-некротичне запалення через дію токсину бактерій. Ієрсинії мають виражену сенсибілізаційну дію на організм.

Основним (первинним) резервуаром інфекції у природі є ґрунт (особливо актуальний у воєнний час). Вторинний резервуар ‒ гризуни (полівки, миші, щурі, зайці, кролики), а також коти, собаки, рогата худоба, свині, птиця (кури, індики, голуби), які заражаються один від одного головним чином аліментарним шляхом.

Виділяючи збудника з сечею і фекаліями, хворі тварини чи гризуни заражають об’єкти навколишнього середовища, зокрема і харчові продукти. У великих птахогосподарствах поширенню ієрсиніозу сприяють скупчене утримання птиці та порушення санітарних норм: забруднені корми, вода та підстилка ‒ серед основних джерел інфекції.

Як повідомлялося, виявлення ієрсиніозу у птиці ускладнюється через слабкі клінічні прояви.