Сказ у ВРХ може перебігати у буйній чи тихій формі

Велика рогата худоба має високий ступінь сприйнятливості до вірусу сказу. Протягом 2016-2024 років в Україні зафіксовано 418 випадків сказу серед ВРХ, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Основні джерела зараження ‒ дикі м’ясоїдні тварини: лисиці, вовки, єнотоподібні собаки, а також бродячі й здичавілі собаки та коти, які можуть вільно заходити на територію ферми.

Особливий ризик вони становлять для господарств біля лісових масивів, покинутих територій або в районах із високою щільністю популяції диких м’ясоїдних.

Інфікування вірусом сказу відбувається через укуси, подряпини чи контакт слини хворої тварини з пошкодженими шкірними покривами.

Сказ спричиняють нейротропні РНК-віруси роду Lyssavirus. Після проникнення в організм збудник поширюється периферичними нервами зі швидкістю 8-20 мм на добу до центральної нервової системи.

Патогенез характеризується специфічним ураженням нейронів довгастого мозку, гіпокампа й кори великих півкуль, що спричиняє порушення поведінки, гідрофобію та паралічі.

У ВРХ хвороба може перебігати в буйній або тихій формах. Остання трапляється частіше.

За буйної форми сказу спостерігається різке збудження, агресивність, спроби нападати на інших тварин, підвищене слиновиділення, порушення ковтання й неадекватна поведінка.

Для тихої форми характерні пригнічений стан, апатія, відмова від корму, гіпотонія рубця, а також розвиток маститу.

У прогресуванні захворювання спостерігають хитку ходу, парези та паралічі кінцівок, що врешті призводять до загибелі худоби протягом 10-14 днів.

Симптоми сказу не завжди специфічні й можуть бути подібними до інших захворювань, які також супроводжуються нервовими явищами, як-от ботулізм, хвороба Ауєскі, лістеріоз, нервова форма кетозу, травми головного мозку, отруєння тощо.

Саме тому остаточний діагноз на сказ підтверджують тільки за результатами лабораторних досліджень в уповноваженій лабораторії Держпродспоживслужби.

Як повідомлялося, у 2025 році випадків сказу поменшало на 10%.