Патологія курячих зародків ‒ найхарактерніша ознака аденовірусної CELO-інфекції

Найхарактернішою ознакою аденовірусної інфекції групи CELO є патологія курячих зародків, пише журнал «Наше птахівництво».

За природного перебігу захворювання характеризується зменшенням об’єму амніотичної та збільшенням кількості алантоїсної рідини, гіперемією, помутнінням і потовщенням хоріон-алантоїсної оболонки (ХАО) з вогнищами некрозу й кістозних утворень у ній.

Крім того, спостерігається відставання зародків у розвитку, набряк, гіперемія й крововиливи в шкірі, гіперемія трахеї, легень, головного мозку, некротичні вогнища у печінці й легенях.

На гістологічному дослідженні в ядрах ендодермального шару епітелію ХАО, гепатоцитів та іноді в епітеліальних клітинах бронхів знаходять вкраплення, характерні для аденовірусної інфекції.

За експериментального зараження 8-11-добових зародків у алантоїсну порожнину строки їх загибелі коливаються в межах 3-6 діб. Спостерігаються крововиливи на шкірі в ділянці кисті та стопи, набряк підшкірної клітковини потилиці та шиї, різке відставання в рості, аж до карликовості. А вага карликових зародків удвічі-втричі менша, ніж контрольних зразків.

Хоріон-алантоїсна оболонка мутна, набрякла і застійно гіперемована. На гістологічних дослідженнях у ній виявляють інфільтрацію мезодерми мононуклеарними елементами. Клітини ендодерми ‒ у стані гіперплазії й вакуольної дистрофії. Більшість має набряклі ядра з базофільними вкрапленнями.

У зародків, інфікованих на ХАО, макро- й мікроскопічні зміни спостерігають насамперед на місці введення вірусу: помутніння, потовщення, застійну гіперемію, а в низці випадків ‒ петехії. На поверхні оболонки виявляють численні вогнищні, рідше ‒ дифузні ураження, оточені зоною помутніння. Змінені ділянки сірого кольору розташовані по ходу кровоносних судин, стінки потовщені.

На гістологічному дослідженні спостерігають значну проліферацію й некроз клітин ектодерми та меншою мірою ‒ ендодерми. Є полікістозні розростання, що складаються з епітеліальних клітин. У мезодермі ‒ набряк, гіперемія, геморагія та інфільтрація передусім псевдоеозинофільних елементів.

Внутрішньоядерні вкраплення трапляються в клітинах ектодерми. Ядра з вкрапленнями збільшені, їхній діаметр у клітинах ендодерми ‒ 8-12 мкм. Внутрішньоядерні вкраплення мають вигляд гомогенної маси, що інтенсивно забарвлюється гематоксиліном.

У ядрах епітеліальних клітин ектодерми навколо вкраплень ‒ світла зона у формі обідка. В ядрах клітин ендодерми вкраплення заповнюють усю каріоплазму. Після забарвлення за Фельгейном вкраплення набувають вишневого кольору, що свідчить про їхню ДНК-природу.

Як повідомлялося, у природних умовах CELO-інфекція в птиці може перебігати гостро чи приховано.