Некормові чинники розвитку сечокислої хвороби у птиці

На подагру хворіє молодняк птиці на вирощуванні, молодки й дорослі несучки. Порушення обміну сечової кислоти призводить до різкого зниження її розчинності ц безконтрольного ускладненого видалення її нирками, пише журнал «Наше птахівництво».

Окрім кормових, розвитку сечокислої хвороби сприяють інші чинники:

‒ обмеження рухової активності (відсутність моціону);

‒ брак сонячного світла;

‒ переохолодження;

‒ інфекційні хвороби;

‒ патології нирок різного походження, що порушують виведення уратів і сечової кислоти з організму.

Не менш важливий і стан печінки птиці: за нормальних обставин частина сечової кислоти окислюється в ній до алантоїну під дією ферменту урокінази, і лише після цього виводиться з сечею. За порушення цієї функції ризик розвитку подагри підвищується.

За середньої норми сечової кислоти у крові 5 мг % під час хвороби її кількість збільшується в курчат до 100-115 мг %, а в курей ‒ до 200 мг %.

Доросла курка щоденно виділяє близько 120 мл сечі, що має слабко кислий баланс. Нирки за допомогою екскреції чи реабсорбції води регулюють кислотний баланс і обсяг екстраклітинної рідини. У них відбувається вибіркова реабсорбція глюкози та хлориду натрію.

У птиці вагою 1 кг, котра на добу випиває 100 мл води, в нормі швидкість руху сечі ‒ 0,02 мл/хв. За звичайних умов 28,8 мл води утримується в організмі, а 71,2 мл виводиться назовні з сечею. Проте значна кількість води й натрію реабсорбується в клоаці, ущільнюючи консистенцію сечі шляхом концентрації нерозчинної сечової кислоти.