Малі фермери хочуть вижити за низьких цін на молоко: що може зробити держава

Розрив у чотири рази між середньою ціною молока на полиці супермаркету й закупівельною ціною заводу ‒ системний перекіс, який ставить під загрозу існування малих і середніх ферм.

Про це в своїй колонці на Аgrotimes пише операційна директорка «Сімейних молочних ферм» Людмила Іващук.

«Особливо вразливі одноосібники, які не завжди можуть стабільно виробляти молоко екстраґатунку через відсутність систем охолодження й лабораторного контролю. Вони змушені продавати сировину перекупникам по нижній межі ‒ 8-10 грн або й дешевше», ‒ наголошує вона.

Фермер платить більше за електроенергію, логістику й корми, а за продукт отримує менше.

«Це ‒ класичні економічні ножиці. З такою моделлю довго не витримає жодне село, ‒ застерігає Людмила Іващук. ‒ У «Сімейних молочних фермах» дійшли висновку: виживе не окрема ферма, а екосистема. Тому будуємо вертикальну модель: ферма ‒ переробка ‒ власний збут».

Власна мережа збуту дає живі гроші тут і зараз, без відстрочок, без диктату закупівельників. Адже навіть маючи власну крафтову переробку і бренд, сімейні ферми мережі переробляють близько 30% валу молока. Решта 70% усе одно постачається на молокопереробні підприємства.

Виживання малого виробника має бути і питанням державної політики, переконана Людмила Іващук.

«Бо якщо держава не втручається системно, ринок природно вичавлює найслабшого. А в нашому випадку, це – малий фермер», ‒ зауважує вона.

Зокрема, Людмила Іващук бачить роль держави у:

‒ прогнозованості та стабільності правил гри;
‒ підтримці кооперації;
‒ енергетичній політиці, що враховує інтереси виробника;
‒ боротьбі з тіньовим ринком;
‒ стимулюванні доданої вартості в Україні.