Коли не варто витрачати кошти на пробіотики для лікування птиці

Для того щоб пробіотики діяли, потрібні відповідні умови й поживне середовище для їх зростання й розвитку.

Спочатку пробіотична мікрофлора має прижитися в слизовій оболонці, відняти (хоча б частково) в патогенної мікрофлори доступ до поживного середовища макроорганізму, і лише тоді вона зможе активно знищувати патогенну флору.

Так, птиця, у якої спостерігаються гострі діарейні явища, погано ферментує й абсолютно не перетравлює поживні речовини корму. Отже, для мікроорганізмів пробіотика, якщо його використовувати як лікувальний препарат, абсолютно немає шансів для ефективної дії. Він апріорі не може прижитися в шлунковому тракті й проявити свій позитивний ефект.

У добового молодняку, в шлунково-кишковому тракті якого є лише первородний хімус, а в товстому кишківнику – тільки меконій, нормальних умов для розмноження чистих культур пробіотичних мікроорганізмів теж немає. Тому за три-чотири дні випоювання класичного пробіотика замість антибіотика ефект його профілактичної дії буде мінімальним.

За будь-якої форми дисбактеріозу чисті культури Lactobacillus, Bifidobacterium, Streptococcus, Bacillus subtilis працювати не зможуть, допоки для їх зростання не з’явиться достатня кількість поживного середовища. Саме через це багато відомих пробіотичних препаратів на практиці не показують належного ефекту, який проявляється у формуванні первинної мікрофлори кишківника.

Зусилля сучасної науки спрямовані на розробку не чистих пробіотичних препаратів, а їх комплексних форм – симбіотиків, які являють собою активну мікробіологічну складову (власне пробіотик) і певне середовище (пребіотик), що створює умови для життя й первинного живлення корисної мікрофлори, що вноситься в організм птиці.

AgroTimes