До останнього часу парша кісточкових культур на півдні України вважалася другорядною хворобою.
Хвороба знижує врожай, погіршує якість плодів та зменшує стійкість рослин до низьких температур і гнилей.
Посилення шкодочинності парші та її активне поширення у південних регіонах пов’язане зі зміною клімату (різкими коливаннями зимових температур, пізніми весняними приморозками), неправильною агротехнікою та помилками хімічного захисту кісточкових культур.
На молодих плодах абрикоса та персика перші ознаки парші – то нечіткі округлі зеленувато-бурі плями діаметром 1,5-3,1 мм. Їх можна зауважити, коли плоди доростають до 2-3 см у діаметрі. Поступово плями збільшуються, їх контур чіткішає, забарвлення темніє, а на поверхні утворюється оливковий, часом – майже чорний оксамитовий наліт.
Ріст уражених плодів зупиняється, їхня шкірка тріскається і туди проникає збудник плодової гнилі (літня форма). У роки, коли ураження особливо сильне, плоди можуть обсипатися.
Унаслідок ураження паршею на однорічних приростах утворюється багато дрібних, овальних і бурих виразок, пагони погано ростуть.
Наприкінці липня можна зауважити уражене листя з нечіткими бурими або блідо-зеленими плямами на споді.
Додати коментар