Яблуневі та черешневі сади краще ростуть на лісових ґрунтах

Господарствам, які планують створення плодових насаджень, вчені-ґрунтознавці передусім радять звертати увагу на генетичні особливості ґрунтів, а вже потім — на їх бонітетну оцінку й агрохімічний аналіз. 

Про це пише журнал «Садівництво по-українськи».

Родючість ґрунтів в Україні традиційно оцінюють під кутом їх придатності для польових культур. Для плодових ця градація не підходить.

Ідеться про те, що органічна речовина (гумус) є продуктом трав’янистої, а не дерев’янистої рослинності, й чим кращими у певній місцевості умови для деревних порід, тим нижчим буде уміст гумусу у її ґрунтах.

Так, яблуня, як і решта плодових на сірому лісовому середньосуглинковому ґрунті почуватимуться набагато краще, аніж на типовому середньогумусному важкосуглинковому чорноземі. Й це навіть попри те, що у згаданого лісового ґрунту реакція ґрунтового розчину кисліша, уміст гумусу удвічі менший а забезпеченість поживними речовинами нижча.

Як зазначають науковці, плодові культури лісового походження, особливо яблуня, черешня і фундук краще почуватимуться на опідзолених ґрунтах. І навпаки, на ґрунтах степового генезису краще ростимуть абрикоса, слива та грецький горіх.