Виноград потребує 100-200 г/га заліза

Потреби винограду у залізі оцінюються на рівні 100-200 г/га, і вони є найвищими серед мікроелементів.

Зазвичай ґрунти містять великі або й дуже великі обсяги заліза, але у таких формах, які рослинам складно або й неможливо засвоювати. Найменше заліза міститься у легких та лужних ґрунтах, наприклад у дерново-карбонатних.

Дефіцит заліза у винограду  має дуже характерні прояви й легко діагностується. На наймолодших листках проявляється характерний хлороз, тканини спочатку стають світло-зеленими, а за посилення дефіциту жовтіють. У крайніх випадках листя стає білим і тканини відмирають. Жилки знебарвлюються на самих кінчиках, хлороз починається від країв листка чи відразу охоплює всю поверхню. Внаслідок поступового зменшення кількості хлорофілу ріст рослин уповільнюється, а врожай і його якість погіршуються.

Передусім засвоєння рослинами заліза залежить від кислотності ґрунту. Разом зі зростанням рН зменшується розчинність іонів заліза. Лози вимагають, аби реакція ґрунтового розчину була близькою до нейтральної. У такій ситуації навіть застосування великих норм добрив із залізом буде неефективним.

Найкращим рішенням є інтенсивне органічне удобрення. Коли плантацію вже закладено, кущі можна по листку підживити хелатами заліза. Якщо виноградник зрошуваний, хелатні добрива можна додати до зрошуваної води.

Пересушення ґрунту і його надмірна вологість також утруднюють засвоєння рослинами заліза. На важчих ґрунтах дуже важливою є їхня структура, оскільки за надмірного ущільнення ґрунту бракує кисню і залізо не засвоюється. Тому слід розпушити ґрунт і запобігати його надмірному ущільненню.

Крім того, проблеми із засвоєнням виноградом заліза провокує інтенсивне удобрення ділянки фосфором і кальцієм. Внесення значних норм таких добрив спричиняє хімічну сорбцію заліза.

AgroTimes