В яблуневих садах у ґрунт повертається близько 40% поживних речовин з опалим листям і квітками

Вирощені в Україні яблука мають вищу якість за вмістом сухих речовин, цукрів та інших інгредієнтів порівняно з отриманими у Центральній та Західній Європі. Усе це завдяки тому, що вони формувалися в більш континентальному кліматі й на родючіших ґрунтах.

У наших умовах у саду можна виконувати менше хімічних обробок для захисту від хвороб і шкідників, також оптимізувати удобрення залежно від родючості ґрунту конкретної ділянки.

В інтенсивних плодових садах продукується досить багато рослинної біомаси на одиниці площі. За даними досліджень, на 1 га 12-13-річного сучасного інтенсивного яблуневого саду наростає 285-365 тис. м однорічного приросту пагонів, площа листкової поверхні сягає понад 41 тис. кв. м, а сумарна довжина коренів перевищує 5 тис. км.

За врожаю 40-60 тонн/га у таких насадженнях щорічно виноситься з ґрунту 90-140 кг/га азоту, 23-46 кг/га фосфору, 135-155 кг/га калію, 190-205 кг/га кальцію і 35-45 кг/га магнію. Понад половину цього виносу елементів живлення безповоротно відчужується з урожаєм плодів та локалізується у прирості багаторічних вегетативних органів.

У садах яблуні в ґрунт повертається близько 40% поживних речовин з опалим листям й іншими органами (квітками, зав’язями, дрібними коренями, які щорічно наростають і відмирають). Забрана з ґрунту пожива частково повертається туди з кореневими виділеннями, що містять елементи живлення.

Також певна частина локалізованих у плодовому дереві мінеральних елементів використовується на утворення молодих вегетативних і генеративних органів (пагонів, листя, квіток) на початку вегетації у наступному році.

Плануючи систему удобрення плодових насаджень, ці особливості слід ураховувати. Дію мінеральних добрив слід поєднувати з унесенням органіки. Особливо це важливо за парового утримання ґрунту в саду, коли той пасивно збагачується органічними речовинами лише унаслідок опадання листя та відмирання дрібних коренів.

Для підтримання належного рівня гумусу та ґрунтової біоти пасивного збагачення органікою недостатньо – воно не здатне нейтралізувати токсичні речовини, що надходять у ґрунт із хімічними засобами захисту, та дію шкідливих організмів.

Крім того, на відміну від 1-3-компонентних макродобрив (NPK), з органікою у ґрунт надходять майже всі потрібні рослинам елементи мінерального живлення. Наприклад, із 10 тонн/га підстилкового гною від ВРХ у ґрунт потрапляє 2,5 тонн/га сухої органічної маси, 40 кг/га азоту, 23 кг/га фосфору, 50 кг/га калію, 45 кг/га кальцію, 11 кг/га магнію, а також 150 г/га бору, 50 г/га марганцю, 10 г/га міді, 25 г/га цинку, 2 г/га молібдену й інші живильні елементи.

Утім, основною метою удобрення саду органікою є підтримання належного вмісту гумусових речовин, особливо свіжоутворених, і, відповідно, забезпечення високої біологічної активності ґрунтового середовища, оптимізація його фізичних параметрів:  щільності, пористості й структурності та поліпшення фізико-хімічних показників — реакції ґрунтового розчину (рН), насичення ґрунтового комплексу основами (Са, Мg), гідролітичної кислотності тощо.

AgroTimes