Мінімальне обрізування винограду дозволяє заощаджувати на догляді за кущами

Запровадження спеціальної системи ведення виноградних кущів із мінімальним обрізуванням дозволяє максимально механізувати вирощування технічних сортів.

Головною перевагою мінімального обрізування, або ж обрізування за типом природного росту, як називають систему в західному виноградарстві, є відмова від ручних операцій із догляду за кущами (обрізування, обламування, підв’язування пагонів та збирання врожаю).

За якістю виноград, вирощений із застосуванням мінімального обрізування, значно поступається вирощеному за умов диференційованого сортового обрізування кущів. Але при цьому витрати на догляд за кущами – на порядок менші, ніж за поширених у наших виноградниках технологій.

Така продукція переважно використовується для виробництва базових вин місцевого споживання та соків.

Система із мінімальним обрізуванням є досить екстенсивним способом вирощування винограду, який максимально відповідає біологічним особливостям культури і наближає її до природного росту – ліана на деревах.

Відстань між рядами за такої технології може бути від 1,8 м і більше, при цьому на вигляд це звичайне шпалерне формування.

Ручне обрізування замінюють механізованим, його виконують по контуру шпалери й видаляють лише ті пагони, що виходять за межі контуру.

У виноградниках, ведених за системою мінімального обрізування, чеканкою пагонів видаляється близько 50% загальної площі листкової маси кущів. У сформованих за типом Гюйо – лише близько 10% площі.

На виноградниках, у яких виконували чеканку, значно легше виконувати комбайнове прорідження грон.

Деякі виробники чеканять виноградник за декілька днів до збору врожаю, що допускає невелику втрату ягід, але полегшує машинне збирання.

Під час обрізування не слід видаляти дуже багато приросту, бо наступного року це спровокує занадто сильний ріст пагонів.

AgroTimes