Груша добре росте і на ґрунтах із високим вмістом солей

Дерева груші є своєрідними індикаторами засолено-солонцюватих ґрунтів з порівняно неглибоким заляганням мінералізованих підґрунтових вод – лучно-чорноземних, солонцюватих, солончакуватих, з рівнем підґрунтових вод 2-4 м.

Мінералізація і хімізм засолення можуть варіюватися, а груша задовільно почуватиметься навіть в екстремальних для яблуні умовах. Часто вона росте навіть там, де внаслідок високого вмісту солей пригнічена трав’яниста рослинність.

Щодо продуктивності груші на засолених лужно-чорноземних ґрунтах мало даних. Водночас є відомості, що старі сорти Українська глива й Улюблена Клапа у віці 20-25 років відрізнялися збільшеними на 30-50% висотою й обхватом штамбів порівняно з деревами такого віку, що росли на чорноземах звичайних аналогічного гранулометричного складу, проте без неглибокого залягання підґрунтових вод і солей у межах профілю. Причина цього – в підвищеній вологозабезпеченості груші, яка є вологолюбною культурою.

Додаткове зволоження за рахунок підґрунтових вод – важливий чинник продуктивності грушевих садів, який певним чином нівелює шкідливий вплив солей.