Для захисту від еутипозу важливо застосовувати шпалерне ведення виноградника

Захист виноградних насаджень від еутипозу має бути комплексним і поєднувати агротехнічні, санітарно-профілактичні прийоми та фунгіцидні обробітки.

Для закладання нових виноградників бажані ділянки на узвишшях. Слід уникати місць із близьким заляганням ґрунтових вод. Основою довговічності та продуктивності насаджень є санітарний контроль садивного матеріалу.

Дуже важливо застосовувати шпалерну систему ведення культури – це забезпечуватиме повітряний дренаж насаджень, достатнє освітлення й ґрунтовий простір для рослин.

До агротехнічних прийомів належать й обов’язкові санітарно-профілактичні роботи – осіннє обрізування уражених рукавів, коли ознаки еутипозу стають найвиразнішими.

Аби запобігти повторному зараженню, місця зрізу замазують садовим варом із додаванням ефективного фунгіциду. Якщо некроз поширився нижче рівня проростання сплячих бруньок, кущ видаляють.

Багаторукавні та двоштамбові системи утримання виноградних кущів зменшують можливі втрати врожаю в разі ураження плантації еутипозом.

Якщо один рукав доводиться видалити, на залишений здоровий переносять  навантаження вічками аж до часу, поки видалений рукав не відновиться.

Хімічний захист передбачає знищення аскоспор, за допомогою яких поширюється гриб. Восени або навесні виноградник обробляють так, аби викорінити інфекцію, застосовують мідьвмісні препарати, які й так щороку є у системі захисту виноградників.

Альтернативою мідьвмісним препаратам у захисті від еутипозу є фунгіциди з групи дитіокарбаматів, що системно діють на рослину. Низькі норми внесення та суворі гігієнічні нормативи щодо застосування дитіокарбаматів непрямо свідчать про їхню високу токсичність. Фунгіциди, внесені проти мільдью протягом дальшої вегетації, дають захисний ефект і від еутипозу.

AgroTimes