Для отримання більшого врожаю яблук не варто вносити надмірні норми калійних добрив

Інтенсивне живлення дерев яблуні азотом у передосінній період стимулює ріст вегетативних органів (пагонів), унаслідок чого клітини і тканини інтенсивно розростаються. Але в них міститься недостатньо вуглеводів – енергетичного запасу, що підвищує стійкість тканин до низьких температур під час перезимівлі.

Крім того, за активних ростових процесів зменшується інтенсивність диференціації квіткової бруньки для врожаю наступного року. Тому спостерігається таке явище, що з осені на дереві начебто й рясно закладаються квіткові бруньки, а навесні з них з’являються не суцвіття, а пагони.

Усі ці негативні процеси передусім зумовлені розбалансованим живленням рослин: надміром азоту, недобором фосфору і калію та інших елементів, залежно від біологічних і фізико-хімічних процесів у ґрунтовому середовищі і в рослинах.

Для отримання якісних плодів потрібно збалансувати живлення дерев окремими мінеральними елементами. У період, коли яблука нарощують масу, особливо важливо оптимізувати їхнє забезпечення калієм і кальцієм, оскільки це елементи-антагоністи у процесі живлення рослин.

Часом уносять надмірні норми калійних добрив, аби отримати вищий урожай яблук і більші плоди, щоб заклалося більше генеративних бруньок, а тканини у бруньках усіх типів краще визріли і були морозостійкими. Та це створює умови недостатнього живлення кальцієм, і тоді отримують нестійкі до фізіологічних хвороб плоди, які погано зберігаються в осінньо-зимовий період.

Надмірно високий уміст рухомих сполук фосфору у ґрунті блокує живлення плодових рослин залізом, міддю та цинком. Особливо це проявляється на ґрунтах із підвищеним умістом карбонатів, де дерева хворіють хлорозом та дрібнолистістю і їхня продуктивність значно знижується.

AgroTimes