Зима скорегувала структуру посівів – ріпак доведеться пересівати
Ця зима вкотре нагадала, що в аграрній справі скільки не плануй, а погодні умови можуть внести свої корективи за лічені тижні або й дні. Під урожай-2026 ми засіяли озимими пшеницею та ріпаком 25-30% площ, але ріпак, на жаль, не пережив зиму. Його доведеться повністю пересівати соняшником. І наш випадок не поодинокий – схожа ситуація по всій Полтавщині. У когось ріпак вимерз повністю, у когось частково вцілів, але картина всюди подібна: там, де рослини не подають ознак життя, вони загинули ще в січні, а там, де залишилося зелене листя, яке поступово в’яне, а коренева система гниє, – це вже наслідки лютневих морозів. Є й певний відсоток живих рослин, але залишати їх економічно недоцільно. Загальні втрати становлять близько 400 доларів на гектар. У такій ситуації логічніше пересіяти культуру й хоча б частково компенсувати витрати наступною.
Фактично з озимого клину в нас залишається озима пшениця, яка займає близько 15% площ. Решту посівних площ перерозподіляємо під ярі культури – соняшник (30-35%) і кукурудзу (50-55%). Пшениця, на щастя, перезимувала значно краще, хоча й тут є 1-2% ослаблених посівів. Вона лише нещодавно відновила вегетацію, і ми вже завершили азотне підживлення. Зараз для цієї культури ключове завдання – відновити вегетативну масу, яку вона втратила за зиму. Ситуацію ускладнює те, що значна частина посівів увійшла в зиму нерозкущеною, тож цього сезону пшениця потребує особливої уваги. Найближчими днями якраз прогнозують 5-7 мм опадів, і це якраз той мінімум, який зараз їй критично потрібен.
Щоправда, після періоду тепла знову прийшов холодний циклон, і це вже впливає на строки сівби ярих. Якщо зазвичай ми починали роботи в третій декаді квітня, то цього року таких перспектив поки не бачимо. Найімовірніше, старт зміститься ближче до кінця місяця, але остаточне рішення залежатиме від температури ґрунту.
Хоч до старту весняної посівної ще місяць, основні ресурси ми закупили заздалегідь. Пальне – переважно до Нового року, хоча частину довелося докуповувати вже після подорожчання за максимальною ціною. Посівмат законтрактували ще в листопаді, коли ціни були найнижчими, і це дозволило не лише зафіксувати вартість, а й гарантувати наявність потрібних гібридів, адже навесні багато позицій уже може не бути в наявності. По добривах діяли комбіновано: частину внесли з осені, частину докупили вже зараз. Зокрема, припосівні добрива типу Яра Міла довелося придбати навесні, і наразі вносимо їх, поки дозволяють погодні умови. Крім того, під кукурудзу вносимо безводний аміак, оскільки восени зробити це не вдалося.
Один із викликів нині – це волога. Попри те, що взимку опадів, здавалося, було достатньо, їх ефективність виявилася низькою. Через промерзлий ґрунт значна частина води просто стікала в низини та водойми, і фактична продуктивність цих опадів не перевищила 30-40%. У результаті запаси вологи в метровому шарі ґрунту наразі обмежені. Це змушує переглядати підходи до живлення: останнє внесення азоту плануємо проводити у вигляді КАС, причому не поверхнево, а ін’єктором безпосередньо в ґрунт, фактично «під корінь», щоб максимально підвищити ефективність їх використання.
Існує також ризик пізніх приморозків, які для нашого регіону вже стали нормою. Торік, наприклад, вони практично не зачепили соняшник, зате завдали відчутної шкоди кукурудзі. В цілому із десяти рослин ми втрачали дві, але поля не пересівали, і вони в підсумку дали непоганий результат. Інші ж господарства, які працювали з менш холодостійкими гібридами, були змушені пересівати. Тому цього сезону ми зробили висновки: закупили два холодостійкі гібриди кукурудзи, які можна висівати раніше, коли температура ґрунту досягне +8°C, і які краще переносять короткочасні приморозки. Саме з них і почнемо посівну.
Щодо пшениці, то вона менш чутлива до весняних заморозків, але ми все одно плануємо підтримати її розвиток. Застосовуватимемо гумати, стимулятори росту – все, що допоможе зміцнити кореневу систему й забезпечити більш потужний старт.
Загалом уже нині можна спрогнозувати значне зростання собівартості виробництва цього року, зокрема, через суттєве подорожчання пального. Особливо це стосується кукурузди, адже вона найбільш енергоємна культура: потребує глибокого обробітку, значної логістики через високий вал зерна і обов’язкового сушіння, яке, за прогнозами, теж подорожчає. За нашими розрахунками і за оцінками колег, собівартість вирощування кукурудзи цього року зросте приблизно на 150 доларів на гектар. І це лише частина картини. До цього додаються витрати на посівну, захист, збирання, транспортування. Для інших культур, як-от пшениця та соняшник, здорожчання буде дещо меншим, орієнтовно до 100 доларів на гектар.
І при цьому найбільша невизначеність – це ціна на продукцію. Навіть у мирні часи спрогнозувати її було складно через велику кількість чинників, а зараз – узагалі неможливо. Можемо орієнтуватися лише на минулорічні показники, поточні ринкові тенденції та окремі складові собівартості – пальне, логістику, сушіння. Усе інше – в зоні ризику.