Заводи орієнтують аграріїв на мінімізацію витрат щодо вирощування цукрових буряків

З 1 червня Кабінет міністрів України запровадив нульову квоту на експорт цукру до країн ЄС. З нашого боку це було кроком відповідального партнерства. Адже маючи квоту на рівні 263 тис. тонн на 2024 календарний рік, станом на кінець травня Україна експортувала до країн Співдружності майже 300 тис. тонн.

У травні, згідно із даними Дермитслужби, Україна експортувала понад 108 тис. тонн цукру, що є рекордним місячним показником за багато років. 

Варто зазначити, що зростає частка цукру, який було відвантажено за межі ЄС. Якщо у листопаді 2023 року такі обсяги не перевищували 1 тис. тонн за місяць, то вже у травні 2024 року було експортовано 37 тис. тонн цукру поза ЄС. Це значний показник, який свідчить про те, що виробники почали шукати нові ринки збуту для якісного українського цукру, щоб збалансувати внутрішній ринок.

До того ж, розширюється експортна географія українського солодкого продукту. Якщо наприкінці минулого року експорт поза межами європейського континенту охоплювали одну-дві країни, то зараз ми постачаємо цукор у понад 30 країн світу. Якщо не ураховувати країни ЄС, лідером серед країн-імпортерів українського цукру є Камерун – до цієї країни впродовж 5-6 місяців 2024 року було відвантажено 19 тис. тонн солодкого продукту. Частка експорту цукру до цієї країни становить близько 20%. Також наша продукція затребувана у Лівані, Лівії, Ізраїлі, Туреччині, та багатьох інших країнах. Наш цукор вже навіть доїхав до Шри Ланки і Китаю. І мова йде не про 200-300 кг, які може закупити посольство, а про 780 тонн, що є доволі суттєвим обсягом.

Згідно із Меморандумом між Мінагро та «Укрцукром» гранична квота  на експорт цукру з 1 вересня 2023 по 1 вересня 2024 року становить 750 тис. тонн. На сьогодні ми експортували близько 650 тис. тонн й на три літні місяці залишається вивезти за кордон ще 100 тис. тонн. Але це вже без країн ЄС. Відповідно влітку матимемо зменшення експортних відвантажень. Проте, якщо внутрішній ринок буде збалансований і не виникатиме ажіотажного попиту, Мінагро може піти на зустріч цукровикам щодо збільшення граничної експортної квоти. Адже реалізація цукру за кордон – це надходження валютних коштів до країни.

Наразі світові ціни на цукор трішки знижуються внаслідок очікуваного профіциту продукту. У Індії і в Таїланді, які є найбільшими країнами за експортним потенціалом, минулого року була посуха. Зараз у основних країнах-виробниках сприятливі погодні умови.

Влітку минулого року середня відпускна ціна з цукрових заводів становила 30 грн/кг із ПДВ. На сьогодні середня відпускна ціна з цукрових заводів сягає 25,5 грн/кг.

У новому сезоні ціна, яка б задовольняла цукровиків і підприємства із великими обсягами споживання цукру, становить 25-26 грн/кг із ПДВ. І деякі виробники цукру домовляються заздалегідь із такими споживачами щодо контрактування певних обсягів цукру за середніми цінами. Це дає певні гарантії функціонування обох типів підприємств й забезпечує безперебійність виробництва.

Ураховуючи те, що раніше і навіть зараз українські ціни на цукор були нижчими за експорт цукру-сирцю та його переробку у країни споживання, це дало можливість нам зайняти певні ніши навіть попри дорогу логістику із багаторазовими перевантаженнями та простоями.

За даними Міністерства агрополітики, в Україні посіяли 250 тис. га цукрових буряків, що на рівні минулорічного показника. Наразі посіви знаходяться у задовільному стані. Тому внутрішній ринок буде забезпечений цукром на 100%. Цукрові заводи цього сезону не планують підвищувати ціни на солодкі корені, адже це можливо робити коли вартість кінцевого продукту зростає. Зараз кінцевий продукт – цукор і всередині України, і на світових ринках значно здешевшав. Тому цукрові заводи орієнтують аграріїв на мінімізацію витрат щодо вирощування цукрових буряків при збереженні показників урожайності та цукристості.

Ураховуючи кількість засіяних площ, восени ми матимемо певний профіцит кінцевої продукції. Адже щомісячне споживання цукру в Україні не перевищує 85 тис. тонн на місяць. І незалежно від ціни на кінцеву продукцію рівень споживання не збільшиться. Якщо не зможемо вивезти надлишки цукру за межі України, є ймовірність, що у 2025 році отримаємо скорочення посівних площ під цукровим буряком.

Попереду початок сезону, у цей період зазвичай спостерігається насичення ринку, адже виробникам потрібні обігові кошти, в тому числі на енергоресурси і зарплатний фонд. Минулого року у пікові періоди українські виробники змогли відвантажувати цукор прямо з коліс до країн ЄС. Зараз також будемо експортувати, але без європейського напрямку. Звісно, це буде складніше. Проте можливо ми зможемо наростити поставки до інших, не охоплених раніше експортною географією, країн.

Щоправда, налагодження нових зв’язків рахується виключно економікою. Гіпотетично країни Середньої Азії могли б стати для нас привабливим ринком, адже раніше ми були присутні на цих ринках. Наразі там активно закуповують цукор-сирець. Проте логістичні витрати роблять український цукор неконкурентним у цих країнах. До того ж є певна специфіка країн Азії.

Для того, щоб там продавати, потрібно мати у країні налагоджені зв’язки з кінцевими покупцями. Якщо твій партнер знає тебе, якість твоєї продукції, він впевнений, що ти дотримуєшся угод та виконуєш контракти у встановлені терміни, він із тобою працюватиме.

В умовах, коли Європа закриється до кінця року, виробники будуть наново встановлювати зв’язки й більш детально прораховувати нові маршрути, щоб зменшити логістичні витрати й робити українську продукцію конкурентоспроможною на цих ринках.