За квотування імпорту молочних продуктів катастрофічно зросте їхня контрабанда

За останні п’ять років наша компанія вийшла на 22 експортні напрямки. Переважно це молочна продукція довготривалого зберігання – стабілізоване молоко. Та після поступового зростання цін на молоко-сировину на внутрішньому ринку ми почали втрачати свої позиції по експорту.

Після чергового перегляду цін на початку 2020 року ми фактично втратили наші обсяги по експорту. У нас залишилося лише кілька країн із напрацьованого переліку.

У процесі експорту молочної продукції є кілька важливих нюансів. Так, продукцію з незбираного молока з короткими термінами зберігання і спеціальними умовами зберігання (так званий фреш) ми можемо продавати лише в країни, які межують з Україною. Росія, зрозуміло, відпала. Білорусь не пускає нашу продукцію, а в Європейському Союзі ми не конкурентні за ціною, хоча наші заводи мають єврономер. У нас залишаються лише країни Кавказу, а також ОАЕ та Катар (літаком).

Крім того, при експорті ми стикаємося не лише з проблемою вартості сировини, а й із вартістю нашої транспортної інфраструктури. Наприклад, доставка контейнера молока автомобільним транспортом із нашого заводу в порт Одеси коштує приблизно стільки, як доставка з того ж порту Одеси до Катару чи ОАЕ.

Молоко – це низькомаржинальний продукт, тому 1-2 євроцента на літрі молока при поставках відіграють серйозну роль. Виграє той, у кого молоко на 1-2 євроцента дешевше. Сьогодні наше молоко неконкурентне за ціною.

Питання імпорту молочної продукції – доволі чутливе і складне. Економіка працює за принципом сполучених судин: якщо на внутрішньому ринку дуже гарна ціна на молочну продукцію, то квотування (заборонні міри) знімуть проблему лише частково.

Якщо ми заборонимо імпорт молочних продуктів, то одночасно зросте контрабанда, причому катастрофічно. До того ж держава не отримає від цього нічого. Тому що легальні імпортери сплачують 20% ПДВ, ввізне мито, яке нині складає 6-8%, а контрабандисти не платять нічого. Отже, ми зробимо лише гірше, бо контрабандисти продають свою продукцію за демпінговими цінами.

По легальному імпорту прослідковується така тенденція: якщо раніше з Євросоюзу завозили переважно високомаржинальні молочні продукти (ті ж сири), то сьогодні вже з’явилася продукція з незбираного молока з Польщі, яка дешевша за вітчизняну. Тобто ми стаємо неконкурентними не лише на зовнішніх ринках, а й на внутрішньому.

Практика показує, що зниження ставки ПДВ в Україні не дає прямого зниження цін на продукцію. Кінцеві споживачі виграють від зниження ставки ПДВ лише у тому випадку, якщо якимось чином буде проконтрольоване зниження цін на продукцію на відсоток зниження ставки ПДВ. Можливо, буде збільшено обсяг внутрішнього ринку за рахунок зниження вартості готової молочної продукції.

Водночас ми повинні розуміти, що зниження ПДВ торкнеться не лише виробленої в Україні продукції, але й тої, що імпортується. А це стимулюватиме імпорт. Доступність же вітчизняної молочки для кінцевого споживача можлива за готовності ритейлу знижувати ціни.