Є попит на універсальніші, продуктивніші та розумніші машини
В Україні, як і в Європі, зростає дефіцит робочих рук, є тенденція до збільшення продуктивності овочівницької техніки. В ЄС невеликі фермери об’єднуються в кооперативи, в Україні зменшується вирощування на присадибних ділянках, більше цим займаються фермери та агрохолдинги.
Такі користувачі прагнуть купувати більш універсальну техніку, яка за один прохід робить кілька операцій.
Збільшується широкозахватність агрегатів, швидкість їх роботи. Якщо раніше звичні були 4-рядкові картоплесаджалки, то зараз вже 6-8-рядкові. До них, відповідно, йдуть 6-8-рядкові ґрунтообробні фрези, гребнеутворювачі.
Через зміни клімату, аномальні посухи, зливи, терміні посадкової та збиральної кампанії скорочуються. Відповідно, мають перевагу більш продуктивні машини та ті, що можуть працювати у важких умовах. В Європі йде відмова від причіпних машин та перехід на більш продуктивні самохідні машини, які мають гусеничну ходу, і можуть раніше зайти в поле після дощів та пізніше з нього вийти.
І європейські, і українські фермери купують роботизовані апарати. Бачив у Нідерландах роботизовану сівалку (таких вже 500 штук працює по Європі). Вона може працювати автономно, 24/7. Вона вдень живиться від сонячних батарей, вночі – від акумуляторів. Апарат точно позиціонує кожну насінину і запам’ятовує це. Потім робочі органи сівалки міняються на робочі органи культиватора. Платформа в тому ж режимі 24/7 обробляє ґрунт, не зачіпаючи культурні рослини, які вона посадила.
Також в Європі є роботизовані розсадо-посадкові машини, в які вручну закладаються касети з розсадою, і далі вона сама їх висаджує. Участь людини в цьому процесі обмежується механізатором на тракторі.
На лініях доробки активно застосовують оптичні сортувальники, які без участі людей можуть розпізнавати травмовану, підгнилу продукцію, грудки землі в картоплі, що пропустив комбайн.
Український фермер відрізняється від європейського тим, що йому недоступні дешеві кредити, тому він не може купувати дуже дорогу сучасну техніку. Скажімо, багато наших виробників із задоволенням би перейшло на самохідні комбайни, але вимушені задовольнятися причіпними. Часто купують вживану техніку, особливо коли підприємство тільки починає свій шлях в овочівництві, хоче спробувати себе в новій справі й не має достатньо ресурсів на нові машини.
Після окупації Лівобережжя Херсонщини, фермери підконтрольної українському уряду території швидко розширили площі під овочами, наситили ринок, освоюють нові для себе технології. Асоціації та урядовці працюють над гармонізацією законодавства, щоб відкрити можливість експорту овочів у Євросоюз. Фермерам залишається домашнє завдання працювати над якістю продукції. І є куди рости, і є над чим працювати.