Якщо помилитись у виборі саджанців лохини, є ризик втратити великі гроші або час
Люблю цю культуру й вирощую її понад 30 років, тож підвищений інтерес до лохини, який спостерігається останніми роками, схвалюю. У той же час треба розуміти, що лохина –– культура вибаглива. Задовго до купівлі саджанця ви маєте вивчити ринок, зважити свої фінанси, визначити обсяг виробництва, переконатися, що маєте відповідні природно–кліматичні умови, обрати сорти й бути певним, що знайдуться необхідні кадри для догляду й збирання.
Той, хто налаштований на експорт, закладатиме плантацію на площі 30–100 гектарів і обиратиме найновіші дорогі ліцензовані сорти, вибір яких диктується закордонними рітейлерами. У цьому випадку вигідно закуповувати посадковий матеріал іноземної селекції разом із технологією або залучати вузькопрофільного агронома. Такий виробник від початку припускає, що інвестиції в саджанці, обробку, техніку, а також сертифікацію будуть чималими. Зовсім інші підходи до бізнесу на лохині в людини, яка заклала плантації від 1 до 10 гектарів і працюватиме, як правило, на внутрішній ринок. Та для всіх актуальне питання якості саджанця.
Як правило, плантацію закладають навесні або восени, одно– та дворічками. Але що таке «однорічка» і «дворічка»? У цьому є певна плутатина. Певний час рослина проводить в касеті. Як тільки вона досягне 10 см заввишки, десь у травні, її можна пересадити в контейнер ємністю 0,5–1 л, доростити — і наприкінці літа це вже готовий для висадки матеріал. Виходить типова однорічка, що закладалася в касети минулого року. Тоді що називають «дворічкою»? Я би прибрав із обігу ці поняття та ввів стандарти саджанця: ємність контейнера, висоти рослини, стан кореневої системи та надземної частини, кількість пагонів, діаметр стебла біля основи.
Купуючи саджанці, передусім треба звернути увагу на кореневу систему. Якщо рослина перебувала в одному контейнері два, а ще гірше три роки, то корінці стають схожими на мочалку й закручуються в клубок. Такий переросток не годиться. Оскільки кореням немає куди розвиватися, рослина усередині літа, коли має відбуватися її активний ріст, закладає бруньки та йде у сплячку. Для промислових плантацій переростки економічно недоцільні –– багато мороки, в рості відставатимуть, і якісні однорічки їх швидко наздоженуть.
В якості саджанця можна бути впевненим, якщо його висота становить 25–40 см, міститься в контейнері 1–1,5 л; кількість пагонів – 3–4; діаметр у основи – 3–4 мм; ком субстрату заповнений кореневою системою, але не ущільнений, усмоктувальні корінці видно; якщо на дворі ще не осінь, листя має бути великим, темно–зеленим, почервоніле вказує на голодування. Навесні на гілках можуть бути бруньки, а можуть уже з’явитися листочки, тоді з рослинами треба поводитися обережно, щоб не пошкодити їх. Чим доросліша рослина, тим просторіший має бути контейнер: для трирічки –– понад 2 літри. Такі саджанці дорожчі, їхнє перевезення в машині займе більше місця, висаджування –– більше часу, тому робітнику в полі треба буде сплатити більше. Купувати таку лохину є сенс, якщо фермер хоче закласти комбіновані посадки з однорічок і більш дорослих рослин, щоб від дорослих раніше отримати урожай, вийти з ним на ринок і, поки підростає основна частина плантації, напрацювати канали збуту.
Найперший показник якості – наявність хорошого приросту поточного року, який може бути до 50 см. Якщо він відсутній, із рослиною не все гаразд – з’явилися хвороби, кореневі гнилі або не вистачає поживних речовин у затісному контейнері.
Саджанці без контейнерів дешевші. Вирощують їх під замовлення. Ґрунт з рослинами нарізають кубами і транспортують до місця посадки. Головне завдання – не зруйнувати ком землі й не пересушити коріння. Для посадки таких саджанців потрібні кваліфіковані робітники. Не підготовлені, скоріше за все, наламають дров. Висадити треба доволі швидко – впродовж трьох днів.