Точка зору

Якщо без дотацій бізнес не може бути ефективним, слід замислитись над його доцільністю

Володимир Присяжненко
проект-менеджер ТОВ «Агро-Класік»

Останнім часом в аграрних колах поряд із темою відкриття ринку землі дуже багато розмов навколо державної підтримки агросектору, яку в бюджеті на 2020 рік істотно скоротили. Коли у 2017 році стартувала державна програма підтримки аграрного сектору до 2022 року,  ми випробували кілька її напрямків: компенсацію відсоткових ставок за кредитами та часткову компенсацію вартості придбаної вітчизняної техніки. Втім, цього та минулого року не подавали заявки на участь у них. Я поясню чому.

Наше господарство справді отримувало кошти за цими програмами підтримки, і з їх оформленням майже не було проблем, головне було мати весь необхідний пакет документів. Слід зазначити, що технічно інколи програми прописані так, що не враховують усі можливі варіанти кредитних договорів.

Наприклад, виникало питання, що відсотки за кредитом підприємство має сплатити самостійно платіжним дорученням, але якщо в договорі передбачено безумовне списання банком таких коштів з рахунку підприємства, то формально це не відповідає правилам програми, з кредитними лініями теж були проблеми – кожне повторне використання коштів лінії потребувало нових документів.

Але найважливіше, як показав досвід, отримання дотацій веде за собою численні перевірки контролюючих державних органів. І навіть коли в тебе в порядку всі документи, кошти використані за цільовим призначенням, підготовка звіту й сама перевірка займає багато дорогоцінного часу, особливо якщо контролюючі органи (а саме так найчастіше й буває) приходять у самий пік посівної або жнив.

Тоді, як мені здається, відволікаючись на такі речі, господарство втрачає ще більше, ніж отримало завдяки дотаціям, адже перераховані суми насправді були для нашого господарства несуттєвими. Тому ми зробили висновок, що для нас така справа не варта заходу. Та це не означає, що дотації непотрібні.

Є багато фермерів, які потребують підтримки на старті своєї діяльності, особливо якщо займаються виробництвом нішевих культур. Особливої уваги держави, як на мене, потребує також тваринництво, під яке взагалі потрібно робити окремі програми. Крім того, отримання державного фінансування мотивувало багатьох фермерів виходити з тіні, вести облік та прозору звітність, від чого були у виграші всі.

А для господарств, які вже вийшли на певний рівень розвитку, на мою думку, найефективнішою програмою підтримки є компенсація відсоткової ставки за кредитами. В ідеалі – щоб вона була хоча б наближена до європейської. Це мають бути довгі гроші, тобто така програма повинна бути розрахована мінімум на сім-десять років. Решту має вирішувати здорова ринкова конкуренція.

Підсісти на дотаційну «голку» дуже просто і настільки ж небезпечно. Я вважаю, що будь-які кошти ззовні можуть бути виключно додатковим фінансуванням для розвитку чи диверсифікації справи, для запуску нового проекту тощо, проте аж ніяк не обов’язковою статтею в бюджеті господарства.

А якщо у бізнесу забрали дотації, і він перестав нормально функціонувати, слід замислитися над його доцільністю або зміною сфери діяльності.