Як заробити на ринку вуглецю
Наша компанія досить ефективно впроваджує інноваційні технології, працює з картами продуктивності, має рейтинг поля, практикує диференційне внесення й диференційний посів. Ми збалансували структуру посівних площ (вирощуємо порівну яру й озиму групи) і застосовуємо карти-завдання. Все це дає змогу працювати ефективно, навіть маючи 12 км спільного кордону з країною-окупантом (маємо землі на півночі Чернігівщини й Харківщини). Та завжди є куди рости. Тож ми вирішили спробувати заробляти на вуглецевих сертифікатах.
Вуглецевий ринок давно працює в світі. Спочатку концепція вуглецевих кредитів була визначена Кіотським протоколом, але він не мотивував компанії, що генерують найбільше СО2, скорочувати викиди. Натомість Паризька кліматична угода 2015 року зрушила цей процес, адже скорочуючи викиди парникових газів, компанії можуть отримувати за це реальні гроші. За міжнародними нормами один вуглецевий кредит дорівнює одній метричній тонні СО2. Такі кредити призначені для скорочення викидів вуглецю від промислової діяльності в галузях, що інтенсивно генерують вуглець (металургія, енергетика, транспорт та інші, які використовують викопне паливо).
Дуже складно вловити й порахувати ту кількість СО2, яку хтось зекономив. Наприклад, ми посадили ліс чи перейшли з оранки на нульову технологію обробітку ґрунту. Як порахувати, якій кількості викидів ми запобігли? Все це – складні розрахунки. Вчені взяли за основу максимальну кількість викидів, які провокує класична технологія. І якщо компанія мінімізує грунтообробіток, вона може отримати компенсацію.
Існує добровільний та законодавчий ринок вуглецю. Наприклад, компанія Tesla торік виробила 1,3 млн електромобілів, а законодавчо встановлених сертифікатів продала на суму $1,8 млрд. Тож на кожен вироблений автомобіль Tesla отримує за екологічною програмою майже $1,3 тис. Натомість Fiat Chrysler купив у Tesla сертифікатів на суму, що дорівнює $200 за кожен вироблений автомобіль. Такі ж закони працюють і в аграрній сфері.
Спочатку мені здавалося, що це не перспективно, та нині це виглядає як реальний спосіб збільшити прибуток з гектара, ще й стати більш екологічними. Наприклад, ми маємо площі під ріпаком, посіяним за технологією strip-till. Крім того, що на цій технології ми отримали набагато кращі сходи, ніж на класиці, це поле вже готове до участі у вуглецевій програмі. Аби взяти участь у такій програмі, не потрібно кардинально міняти технологію, спочатку треба вивчити свої можливості. Можливо, ви вже робите щось із вимог:
- зменшення обробітку ґрунту;
- оптимальне застосування покривних культур;
- викорисання органічних добрив;
- оптимальне управління пожнивними рештками.
Ми наразі вже залучили до участі в цій програмі 670 полів, і не всі з них переведені на strip-till. Є поля, де здійснюємо дискування або вносимо органічні добрива. Десь ми отримуємо один сертифікат, десь три. Всього з одного поля можна отримати максимум три сертифікати. Загалом ми можемо отримати приблизно 20-30 євро/га. Але ціни змінюються протягом року. Так, до квітня попит зростає, бо компанії хочуть закрити свою звітність. Тож ми проаналізували і зрозуміли, що цим варто займатися, тим більше, що кошти в це вкладати не потрібно, це вартує лише витраченого часу.
Ми співпрацюємо з компанією Agreena. Наразі вона єдина на українському ринку надає такі послуги. Спочатку були побоювання щодо бюрократії, але тут працює європейський принцип презумпції права власності. Тобто якщо ми подали площі на затвердження, то в системі вони вважатимуться нашими, поки, наприклад, не станеться накладання контурів тощо. Якщо ж виникають якісь проблеми, лише тоді треба надавати підтвердження права власності чи користування на землю. Щодо даних технології, урожайності тощо, також вірять на слово. Звісно, на деякі поля, в разі необхідності, може виїжджати скаут і щось оглядати. Але сучасні нейронні системи настільки розвинені, що порушення технології можна виявити за даними супутникового моніторингу. Тобто якщо ви задекларували strip-till, а зробили оранку, це легко відслідкувати. Якщо ж порушення буде виявлено, компанія дискваліфікується.
Такі компанії як Agreena дуже дбають про свою репутацію, адже від неї залежить вартість сертифікатів. А вони отримують свій відсоток від продажів, як і брокер, що торгує на біржі. Ми цього року вже очікуємо отримати перші гроші за вуглецевою програмою. Яка сума це буде, поки що складно сказати, адже ми дуже затрималися зі збиранням кукурудзи, а сертифікати генеруються після завершення жнив.
Можна пробувати продати вуглецеві сертифікати самостійно, без посередників. Наприклад, в Україні є компанії, частина виробництва яких генерує СО2, а частину вони екологізують. Так вони самі компенсують свої викиди.
Важливо, що в цілому вуглецевий ринок – це про майбутнє. Окрім прямого прибутку від участі в вуглецевій програмі, ми ще й покращуємо ґрунт і водний баланс, економимо кошти на пальному та маємо інші переваги. Загалом, за грубим підрахунком, ми можемо отримати додатково 2-3 тис. грн/га, а на сьогодні це дуже відчутні цифри як для агрохолдингів, так і для малих та середніх господарств.