Як розвиватиметься бджільництво: нотатки після Apimondia
49-й Міжнародний конгрес Apimondia в Копенгагені, що відбувся у вересні, став найбільшою подією світового бджільництва останніх років: він зібрав понад 8 тис. учасників зі 144 країн і поєднав науку, виробництво, практику й міжнародну політику галузі.
Головні враження після конгресу ‒ світове бджільництво вступає в нову еру біотехнологій, сталого розвитку й екологічної відповідальності. Конгрес Apimondia 2025 показав, що основний акцент нині робиться на здоров’ї бджіл, якості продуктів і збереженні довкілля.
Україна бере активну участь у цих процесах із власними напрацюваннями у сфері прополісу, воску, медових напоїв, освіти й інновацій у виробництві.
Конгрес складався з чотирьох головних частин: наукової програми, міжнародної виставки ApiExpo 2025, конкурсу World Beekeeping Awards і дегустаційної зони Global Honey Bar, де було представлено понад 300 зразків меду з 40 країн ‒ справжня сенсорна подорож світом бджіл. Можна було відчути аромат м’ятного меду з Хорватії, каштанового ‒ зі Словенії, липового ‒ з Литви, гречаного ‒ з Латвії, акацієвого ‒ з Болгарії, вересового ‒ із Шотландії, альпійських медів Австрії, падевого ‒ з Греції, меду безжальних бджіл із Бразилії чи Кіліманджаро. Навіть були присутні «арктичні» меди Норвегії та Швеції.
Наукова програма включала понад 400 доповідей у семи головних секціях ‒ від біології бджіл і генетики до економіки, інновацій та освіти. Особливо вразили секції «Апітерапія та продукти бджільництва» та «Здоров’я бджіл», де йшлося про нові методи діагностики вароатозу, використання пробіотиків, природні антимікробні речовини, а також про лікувальні властивості меду, прополісу, маточного бджолиного молочка й бджолиної отрути. Доповідачі акцентували на здоров’ї бджіл, якості продуктів і сталому розвитку пасік.
Нова тенденція світового бджільництва ‒ поєднання науки, біотехнологій і цифровізації. Системи моніторингу вуликів, пробіотичні препарати, методи апітерапії ‒ все це тепер під одним дахом.
Бджільництво ще більше стає міждисциплінарною наукою. Й Україна має велику перевагу, бо в нас сильна школа природничих наук і водночас практичний досвід пасічників.
На Apimondia Україна продемонструвала, що може бути науково-інноваційним хабом у Європі і в бджільництві. Наш стенд був серед лідерів, і, на мою думку, одним із найвідвідуваніших.
Серед українських інновацій найбільший інтерес викликала вощина «Антикліщ» Валерія Домбровського. Це ‒ не просто вощина, а біологічно активний матеріал, що знижує «тиск» кліща Varroa destructor без хімії.
Також користувався увагою мій пристрій для вилучення прополісу з еластичних засобів збору, який демонструє нову культуру поводження з прополісом. Він також отримав бронзову медаль у категорії технологічних інновацій на конкурсі World Beekeeping Awards 2025.
Цей пристрій призначений для вилучення прополісу з еластичної сітки після її вилучення з бджолиного гнізда. Конструкція забезпечує рівномірне очищення і дає можливість швидко підготувати сітку до повторного використання.
Після конгресу й конкурсу World Beekeeping Awards я дійшов кількох важливих висновків.
1. Україні потрібна власна національна відзнака у бджільництві.
Вона мала б підсвічувати на загальнодержавному рівні досягнення наших науковців, виробників і практиків. Адже ситуація, коли світ визнає здобутки українців, а держава їх майже не помічає ‒ щонайменше дивна. Має бути навпаки: спочатку національне визнання, а вже потім міжнародне підтвердження.
2. Світовим конкурсам слід звернути більше уваги на екологічні виклики.
Я вважаю, що у структурі World Beekeeping Awards потрібно створити окрему секцію за внесок у скорочення використання пластику в бджільництві.
Тема мікропластику стрімко набирає ваги: його вплив на бджіл, потрапляння у продукти бджільництва, особливо в міському пасічництві, ‒ це виклик, який ми не можемо ігнорувати.
3. Необхідна консолідація інформації про всіх лауреатів Apimondia.
Потрібно створити єдиний архів або базу даних на сайті Apimondia, а також на сторінках національних асоціацій і профільних установ. Це ‒ історія, на якій мають виховуватись наступні покоління. Такі досягнення не можна забувати чи знецінювати, бо за кожною нагородою ‒ роки титанічної праці, яку часто ніхто не бачить і належно не оцінює.