Виставка у Мадриді перехоплює гілку першості у Берліна
Я вважаю виставку Fruit Attraction в Мадриді щодо ефективності – №1 серед аналогічних у Європі. Ми були першими з України, хто свого часу взяв у ній участь в якості експоненту. На той момент вітчизняні компанії їздили туди лише у якості візитерів, переважно у пошуках можливостей закуівель, тобто це були імпортери і представники мереж супермаркетів з України.
І ще тоді мені ця виставка дуже сподобалася. По-перше, вона відбувається в актуальний період (кінець вересня – початок жовтня), коли на ринку ще багато продукції і є що запропонувати потенційним покупцям. Цього року ми були на виставці вперше як візітери, адже мали провести дуже багато зустрічей поза стендом, і трьох днів було замало, щоб все виконати план зустрічей.
На Fruit Attraction – 2025 активність учасників була максимальною за останні роки, візитерів було багато, а холи та стенди просто забитими людми. Для порівняння: на Fruit Logistica у Берліні, яка відбулася на початку лютого, один хол був взагалі пустим, його навіть не забудовували для стендів і це, здається, було вперше за історію існування цієї виставки. Та й взагалі Берлін, як я бачу зі спілкування з багатьма учасниками ринку з різних регіонів, викликає в них все менше зацікавленості.
Адже в лютому, як правило, якщо яблука ще не продані, то ти вже точно знаєш, як їх продати, а про наступний сезон говорити ще зарано. У Мадриді ж вже можна спілкуватись про конкретні речі.
Втім цього року Україна у Мадриді з точки зору різноманітності постачальників була представленою найгірше за всі роки участі як експонента. Основна причина: проєкт ITC (International Trade Center), який возив більшість українських виробників на Fruit Attraction, закінчив дію минулого року. І 2025-го був перший Мадрид, на який треба було їхати за власні кошти, а таких бажаючих виявилося небагато. На фоні багатьох інших країн, Україна була зовсім не помітною.
Нагадаю, що ITC з’явився, коли була потрібна допомога фермерам з південних областей України після окупації Криму, потім він поширився на інші регіони і зрештою на всю країну. Метою було навчити виробників виживати за рахунок відкриття нових ринків збуту, працювати на міжнародних майданчика, а для цього вирощувати відповідно продукцію. Я також брав участь у проекті і консультував компанії щодо експорту. Коли ITC виконав цю місію, далі, як і раніше, їм потрібно допомагати іншим країнам, які цього потребують. А ті українські виробники, хто був у проєкті, вже вміють експортувати і знають куди продавати.
За великим рахунком виставка – це не тільки сидіти на стенді, як у кіоску і чекати, поки на цьому червоному трафіку хтось залетить, а це ще й планомірна робота за місяць до події та місяць після.
Я перебачив дуже багато сусідів по стенду, які приїжджали «їсти рульки в Берлін» і в принципі не мали жодного зиску від участі, а потім розказували, що ця виставка їм нічого не приносить. Це не свідчить про неправильний курс організатору стенду, а свідчить про те, що окрема компанія не вміє використовувати можливості. Взагалі виставкова діяльність – це дуже специфічний прояв маркетингових заходів, який потребує від учасника проактивності, підготовленості, спеціальних знать та компетенцій.