Вирощуванню цибулі у новітній період в Україні не вистачає технологічності

Українське овочівництво переживає безпрецедентні виклики, однак має реальні шанси на відновлення. Подальший розвиток галузі пов’язаний із впровадженням інновацій, інтенсифікацією виробництва, підтримкою кооперації, інвестиціями та інтеграцією до європейської торговельної мережі. Важливими є роль науки, ефективна державна підтримка, розвиток маркетингової інфраструктури та підвищення ефективності виробництва.

З підвищенням матеріального добробуту населення змінюється склад продовольчого кошика на користь овочів, зокрема цибулі, що веде до зростання її споживання. Окрім доцільності максимально ефективного використання наявного природного та економічного потенціалу для виробництва цибулі, саме цей орієнтир має визначати подальший розвиток овочівництва в Україні.

Війна створила безпрецедентні виклики для виробництва цибулі, однак галузь має значний потенціал для відновлення через регіональну переорієнтацію, технологічне оновлення та підтримку з боку міжнародних партнерів. Умовою для стійкого розвитку є інтеграція сучасних агротехнологій, посилення ролі місцевих громад та забезпечення продовольчої безпеки. Подальше зростання ефективності вирощування цибулі потребує переходу на інтенсивний шлях розвитку, який нерозривно пов’язаний з інвестиціями, як фінансовими, так і інноваційними.

Подальший розвиток виробництва цибулі має бути спрямований на високотехнологічне виробництво з використанням нових високоврожайних сортів і гібридів з високими смаковими якостями, а також наукове супроводження виробництва.

Як показують дослідження, важливими напрямами інтенсивного розвитку галузі можна вважати використання сучасних високоврожайних, стійких до хвороб гібридів, удосконалення технології виробництва та забезпечення вільного виходу на ринок, із наданням своєчасної державної підтримки для запровадження ефективної збутової діяльності, товаровиробників. Вирішення виявлених проблем потребує злагоджених дій держави, науки та бізнесу.