Виробництво черешні зростає попри кризи
У популярних виданнях та інтернеті з’являється багато публікацій стосовно того, як організувати в Україні виробництво черешні. Так, що складається враження, що до цього часу ми навіть і не уявляли, як це потрібно робити. Тому спробую розповісти про реальний стан справ у цій сфері.
За даними ФAO, у 2019 році у загальному світовому виробництві плодів (понад 755 млн. тонн) частка плодів черешні становить лише 0,3 % або 2,6 млн. тонн. Фактично її можна віднести до нішевих плодових культур.
У тому ж році загальна світова площа під насадженнями черешні досягла 443,8 тис. га та за останні 10 років зросла на 72,8 тис. га або на 16,4%, а валовий збір плодів збільшився на 13% (327 тис. тонн). Водночас середня урожайність насаджень у світі за цей період суттєво не змінилася і залишилася на досить низькому рівні – 5,8 т/га.
Протягом останнього десятиріччя збільшення обсягів валового збору черешні у світі практично відбувалося лише за рахунок зростання площ під насадженнями, що є характерним для екстенсивного типу збільшення. Таким чином, поки що говорити про відчутний вплив інтенсифікації на зростання обсягів світового валового виробництва цього фрукту немає ніяких підстав.
Водночас в Україні станом на 2019 рік загальна площа під насадженнями черешні становила близько 10 тис. га і за останні 10 років скоротилася на 3,7 тис. га або на 24%. При цьому валовий збір плодів залишився на рівні десятирічної давнини (68,6 тис. тонн) лише завдяки зростанню середньої врожайності з 5,2 до 7 т/га, тобто на 24%. Згідно даних ФAO, Україна з 1991 року постійно знаходиться в першій десятці основних виробників плодів цієї культури, перевищуючи середньосвітову врожайність в 1,2 раза. За роки незалежності найбільшу кількість плодів черешні було зібрано у 2005 р. – 100, 2 тис тонн, а найменшу – у 1994 р. – 33,9 тис. тонн. В середньому щорічно цієї продукції виробляється в межах 60-80 тис. тонн.
Таким чином, проблеми з виробництвом плодів черешні в Україні взагалі не існує, оскільки рівень обсягів її власного виробництва завжди відповідав критеріям продовольчої безпеки держави. За цим видом продукції ми є самодостатньою країною, а природно-кліматичні умови та адаптований вітчизняний сортимент є оптимальними для успішного вирощування черешні.
Україна знаходиться на досить високому шостому місці в світі за рівнем фактичного споживання населенням свіжих плодів черешні, який у 2019 р. становив 66,4 тис. тонн, тоді як їхнє валове виробництво складало 68,6 тис. тонн. Це свідчить про те, що обсяги валового виробництва плодів цієї культури перевищують рівень їхнього споживання. Отже, Україна належить до елітного клубу самодостатніх держав світу, які обсягами власного виробництва забезпечують внутрішні потреби і дають можливість населенню споживати цю продукцію на рівні науково обґрунтованої норми річного споживання свіжих плодів черешні на одну особу (2 кг). У світі таку розкіш дозволяє собі лише населення Туреччини, Румунії, Греції, Узбекистану, Ірану, Сирії та Італії.
Поряд з цим, темпи зростання світового виробництва плодів цієї культури є вкрай незадовільними, оскільки їх необхідно продукувати в обсязі щонайменше 14 млн. тонн, а він на сьогодні, майже у 6,5 раза менший від потреби. Незначний приріст обсягів їхнього виробництва за два останніх десятиріччя, як зазначалося вище, лише посилив гострий дефіцит черешні, що зумовлює високі ціни на неї на глобальному ринку. У зв’язку з цим, середня світова ціна на плоди черешні становить $10,1 тис./т, а рівень роздрібних цін на них на ринку країн ЄС у п’ять раз вищий, ніж в Україні. У нас високий рівень насичення внутрішнього ринку продукцією власного виробництва і ціна, доступна для масових споживачів, є ефективними складовими його захисту від експансії дорогих плодів іноземного виробництва.
Тому нашим першочерговим завданням у цьому напрямі повинна стати невідкладна організація розширеного виробництва вітчизняної конкурентоспроможної продукції на експорт, адже для цього створено усі необхідні технологічні передумови.