Виміряти цінність інновацій

Компаній, які зважились відмовитися від традиційних управлінських методів на користь інноваційних, в Україні небагато. Здебільшого бізнес рішуче тримається за консервативній моделі, намагаючись хіба що додати нових елементів, на кшталт нових коліс для старого воза з GPS-датчиком. Чи справді має сенс опиратися прогресу?

Інноваційний шлях розвитку, як свідчить міжнародний досвід, нині слугує маркером привабливості галузі для потенційних інвесторів. Крім того, це ще й шлях вирішення міграційної кризи через зниження відтоку якісних трудових ресурсів (про що свідчить досвід Канади та Індії). Не дивно, що уряди країн, які посідають топові позиції у сфері технологій, усіляко сприяють підприємництву через державні програми (Society 5.0 в Японії, Industrie 4.0 в Німеччині, Internet+ у Китаї, Індустріальний інтернет-консорціум у США).

Цінність інновацій можна виміряти в якісних та кількісних показниках, таких як збільшення виручки, частки ринку, окупності інвестиційних вкладень.

Поглянемо на головні напрями розвитку IT-технологій в агробізнесі та яку цінність вони мають для галузі:

1. Дрони — один із найбільш популярних і широко доступних розумних пристроїв, що роблять великі успіхи в агро. Підвищення врожайності сільськогосподарських культур за допомогою поглибленого аналізу, системного обприскування та високопродуктивного моніторингу. Це стало безцінним для багатьох аграріїв світу.

• Робототехніка для збору врожаю — передові агрокомпанії активно працюють над впровадженням технологій «без водія». Розумні трактори з інтелектуальними технологіями — радари, системи GPS тощо працюють у полях, обробляючи землю, та збирають врожаї. Так обробляється більше, краще, вчасно.

• Автоматизовані системи зрошення — непросте завдання під час роботи з великими відкритими площами, коли під контролем тисячі гектарів. Автоматизовані іригаційні системи використовують для постійного підтримування необхідних умов ґрунту для збільшення середньої врожайності. Володіючи інформацією вчасно, можливо приймати рішення миттєво.

• Системи моніторингу здоров’я сільськогосподарських культур. Класичні системи неймовірно трудоємні, потребують неймовірного людського ресурсу, який має можливість на помилку. Робота ж автоматизованих систем побудована на обробці гіперспектральних зображень тощо, значно підвищує точність та обсяг зібраних даних. Тож фермери здійснюють точну діагностику окремих ділянок поля або навіть окремих рослин.

• Останнє й найголовніше: це комплексні IT-рішення, де акумулюється біг дата, якою може оперувати менше людей та швидше приймати рішення для максимального балансу витрат з доходами агробізнесу. Зведені дані дають можливість управлінцям робити точні прогнози та збільшувати прибутки своїх компаній.

Безумовно, імплементація новітніх технологій не лише відкриває можливості, а й несе за собою певні зміни в структурі бізнесу. Ці зміни можуть бути різними, залежно від того, яка технологія впроваджується, в якому підрозділі компанії, на яку функцію або завдання спрямована тощо. Але чи скористається компанія можливостями — майже завжди залежить виключно від людського чинника.

Тож якими б розумними не були технології, головна цінність — щоб працівники їх прийняли і навчилися якісно застосовувати. Це і є ключовий «вимір» цифрового успіху та челендж для агроіндустрії. І хоч тенденція зрозуміла: ми бачимо все більше IT в агро і все більше агропроєктів в IT, але потребуємо все більше комунікації на різних рівнях для того, щоб діджитал в агро був справді ефективним.