Виконання пунктів «китайського» договору в частині закупівлі пестицидів може спричинити перерозподіл ринку ЗЗР

Минув майже рік із часу підписання кредитного договору ДПЗКУ з «Ексімбанком» Китаю, а пристрасті навколо нього не вщухають. Досі цю угоду неохоче коментують у ДПЗКУ, посилаючись на комерційну таємницю. Найбільш «пікантним» моментом залишається придбання китайських пестицидів, адже в Україні генеричні ЗЗР й оригінальні препарати гостро конкурують між собою. 
2012 рік став переломним для ринку ЗЗР: уперше після економічної кризи 2008–2009 рр. імпорт «генериків» почав знижуватися, а оригінальних препаратів зріс до понад ніж 50%. Та, схоже, ця тенденція не матиме продовження в сезоні-2013. Перші осінні місяці показали стрімкий спад попиту на пестициди в українських аграріїв. Низькі ціни на врожай змушують їх економити під час закупівлі ресурсів, що насамперед позначається на сегменті дорогих оригінальних препаратів. На ринку ЄС в осінній період продаж пестицидів знизився на 7–10% порівняно з аналогічним періодом минулого року, що відбилося на експорті цієї продукції з Китаю (він упав на 27–30%). То ж, вочевидь, китайські виробники розраховуватимуть на домовленості з ДПЗКУ й український ринок збуту.
Дещо пункти договору прояснив ситуацію Сергій Лабазюк, перший заступник голови комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ВР України. За його словами, як альтернатива придбанню китайських ЗЗР розглядалося будівництво двох заводів для здійснення формуляції пестицидів на території України — на додачу до двох наявних (Черкаської фабрики агрохімікатів компанії «Укравіт» і хімічного заводу «Зоря» в Рубіжному Луганської області). Наявні майданчики розраховані на формуляцію деяких традиційних, давно відомих на ринку речовин, а потужності цих виробництв дуже невеликі. На думку Сергія Лабазюка, у довгостроковій перспективі ринок ЗЗР в Україні може зрости як мінімум удвічі, тому побудова нових заводів дасть змогу виграти і в логістиці, і в імпортозаміщенні. За приклад можна взяти Росію, де всі мультинаціональні компанії завозять діючі речовини, а формуляцію проводять на території Росії на своїх заводах.
Водночас, у розмовах тет-а-тет провідні дистриб’ютори ЗЗР нарікають на перевірки їхніх складів УБОЗ та їх опечатування, що почастішали останнім часом, стягування штрафів з компанії аж до рекомендацій не займатися ЗЕД, якщо вони не підпишуть договори на поставки китайських пестицидів. Чи пов’язано це з виконанням згадуваного кредитного договору, перевірити важко, адже жодна з компаній-дистриб’юторів на диктофон коментарів не дає.
Із другого боку, цього року посилилася «боротьба» з боку держави з фальсифікованими ЗЗР. Відповідно до вимог статей 16-1 та 16-2 Закону України «Про захист рослин», ЗЗР ввозять на територію України за погодженням зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в сфері захисту рослин після проведення їх аналітичних досліджень. Тобто погодження видається Держфітослужбою на кожну окрему партію ЗЗР, яку ввозять на територію України. Проте, як розповів Володимир Лапа, генеральний директор УКАБ, лише 20–30% річного обсягу імпорту ЗЗР наші лабораторії здатні опрацьовувати фізично. Протягом 2011–2012 рр. підрозділи Держфітослужби самі давали роз’яснення, що виконувати ці норми поки що непотрібно, посилаючись на неспроможність проводити аналізи й видавати погодження. Проте вже з 2013 року почався досить таки суттєвий тиск — закон, мовляв, є і треба його виконувати. 
Нарешті, якщо подивитися на джерела надходження фальсифікатів, то, як правило, це не є імпортом готових препаратів. Фальсифікат здебільшого народжується в Україні — після ввезення інгредієнтів і виконання формуляції. Отож, із благими намірами наша держава нині оголошує боротьбу з легальним імпортом готових препаратів, тоді як причин появи фальсифікатів не усуває. І може виникнути така ситуація, що через бюрократичні перепони імпортери ЗЗР будуть змушені суттєво зменшити кількість поставок. А це, своєю чергою, призведе не тільки до збільшення імпорту в рамках «китайського» контракту, а й до нарощення тіньової частини ринку (бо святе місце порожнім не буває). Результати від такої політики можуть бути протилежними від очікуваних.