Від традиційної пасіки до промислової: в чому сенс і вигода
В Україні є багато великих комерційних пасік. Переважно це ‒ традиційні господарства, які часто спираються на сімейні узи. Зазвичай вони утримують 200-600 бджолосімей, одиниці підбираються до межі 1000-1500.
Ресурси таких господарств сильно обмежені, найчастіше вони погано механізовані (через це ‒ висока собівартість), відкачують мед у приміщеннях, що мають питання щодо санітарних норм (проблеми з прямою взаємодією з прискіпливими покупцями).
Такі господарства не мають можливості розвиватися й кооперуватися для перероблення й збуту, що забезпечує вищий рівень доходів (масштаб вирішує все).
Таке господарство схоже на успішний хутір, який годує родину: дрібним пасікам їхній розмір жити не заважає. Але як формалізований бізнес його розглядати неможливо. Отже, такі господарства дуже обмежені в питаннях кредитування діяльності та розвитку. Крім того, без збутової кооперації великі господарства приречені здавати мед оптом як сировину, бо вроздріб вони не в змозі багато продати.
Якщо говорити про «Пасіку 21», то нині це найбільше (4500+ сімей) промислове кочове медове бджільницьке господарство в Україні, що стабільно розвивається з 2016 року. У багатьох бджолярів виникає запитання: чим наш підхід відрізняється від п’яти інших промислових проєктів, які приблизно за цей же період яскраво і гучно злетіли, а потім швидко та тихо згасли.
Щоб зрозуміти, як успішно пройти такий самий шлях, спершу потрібно розібратися, що таке промислова пасіка. Це ‒ геть не синонім терміну «комерційна пасіка», як вважає чимало хто. Велика чисельність бджолосімей, механізація, уніфікація інвентарю та процесів, наймана праця, а також її поділ теж не роблять пасіку промисловою.
Навіть любительська пасіка здатна прогодувати власника і тому бути комерційною. Можна мати навантажувач на пасіці будь-якого розміру. Обслуговувати невелику комерційну пасіку під силу й одній людині ‒ з родиною чи без. Разом із найманими працівниками вийде обслуговувати традиційну пасіку розміром і в 2000 бджолосімей. Тобто, як бачимо, все це окремо не є ознаками промислової пасіки.
Промислова ж пасіка, на відміну від традиційної, ‒ не просто стандартизація, механізація, поділ праці й найманий персонал за необхідності. Вона передбачає все перераховане вище на основі чітко вивірених і задокументованих уніфікованих групових технологічних процесів. Не варто забувати про правильну організацію бізнесу, продуману стратегію розвитку, а також кооперацію з надійними партнерами, підрядниками та постачальниками.
Коли йдеться про трансформацію традиційної пасіки в промислову, насамперед варто акцентувати на глибоких відмінностях у побудові бізнесу й господарства, а також технологіях обслуговування бджіл. Успішний промисловий підхід вимагає, як і будь-який успішний бізнес, формалізації всіх згаданих моментів.
Немає нічого неможливого в такій трансформації, якщо не намагатися реалізувати її миттєво та ще й руками непідготовленого персоналу. Чимало проєктів сконали якраз під час такої спроби.
Ще простіше ‒ цілеспрямовано і від початку будувати саме таке господарство. Щоб будівля була міцною, потрібен якісний фундамент. Саме тому ми й вирішили поширювати свій досвід через організовану нами першу Українську школу промислового бджільництва.
Що необхідно для побудови промислової пасіки? Як і в будь-якому стартапі, кваліфікована мультидисциплінарна команда, потужне бажання і деякі початкові ресурси. Як і в будь-якому стартапі, складно тягнути такі проєкти самотужки. Потрібні фахівці, обізнані хоча б на базовому рівні у бджільництві, інженерії, економіці, бізнесі, продажах.
Але варто мати на увазі, що швидкими грошима тут не пахне. Цей шлях ‒ довгий, але результатом може бути не радість від рідкісного врожайного року з гарною оптовою ціною, а стабільний стратегічний успіх, який не надто залежить від зовнішніх обставин (погоди, врожаю, коливань ринкової ціни тощо).
Оскільки над проєктом має працювати команда, то й формальна організація повинна забезпечувати його стабільність. Тобто за втрати однієї людини не повинні з’являтися непереборні проблеми. А питання організації стійких бізнес-структур описані багаторазово, тут нічого складного немає.