В Україні формується абсолютно нова поведінкова модель фінансово незалежного фермера
В Україні, вперше за багато років, на ринку формується нова поведінкова модель фінансово незалежного фермера. Аграрій завжди був в коротких грошових вікнах і потребах. Ним керувала навіть не ціна, а логістика у сукупності з необхідністю поповнення обігових коштів. Зараз, коли в агровиробників немає потреби у термінових грошах й вартість логістики доволі низька, ціна на збіжжя стане ключовим фактором, який буде або стимулювати збут, або навпаки – його стримувати.
Зі старту нового сезону фермерам пропонують доволі непогані ціни на збіжжя. Зокрема, кукурудза нового врожаю коштує 200 дол./т, тоді як торік її вартість стартувала з 175 дол./т. Якщо пшениця торік торгувалась нижче 200 дол./т, зараз за зернову нового врожаю пропонують 200+ дол./т. А ціни на ріпак стартують від 500+ дол./т, тоді як торік на початку сезону олійна торгувалась нижче 500 дол./т.
Здавалося б, цінова кон’юнктура, яка склалася, спонукатиме фермерів до продажів зерна. Проте зараз вони не поспішають реалізувати збіжжя, чекаючи на кращу ціну. А потреби у коштах покривають за рахунок накопичень за попередні сезони.
У 2022 році, коли почалась повномасштабна війна, багато хто пророкував банкрутства та дефолти фермерських господарств. На щастя, аграрії впорались із усіма викликами, оптимізувавши технології й скоригувавши свої запаси.
На сьогодні, виходячи з результатів мого спілкування з агровиробниками, більшість з них оперують обіговими коштами в еквіваленті приблизно 3 врожаїв.
Адже влітку 2022-го були величезні перехідні залишки, зокрема, врожаю 2021 року, до яких додався урожай ранніх зернових 2022-го. А восени аграрії розпочали посівну озимини, яку збирали вже у 2023-му. Тож попри проблеми із вивезенням збіжжя та захмарною вартістю логістики, у фермерів сформувалось близько 2,5-3 врожаїв, що дало їм відчуття певного фінансового комфорту.
За моєю інформацією, багато агровиробників закрили кредитні лінії, тож їх не турбують дедлайни зі сплати відсотків, які спонукають до необхідності збуту продукції в певні періоди часу.
Не маючи фінансового обтяження з боку банків, фермер, оперуючи власними коштами, схильний до відтерміновування збуту продукції на пізніші терміни. Адже ближче до нового року ціна має бути кращою, ніж зараз. Тому старт сезону може бути серйозним викликом в частині ліквідності від фермерів.
Звісно, аграрії потроху збуватимуть соняшник та ріпак. А ось продовольчу пшеницю фермери зазвичай продають після Нового року. Ба більше, судячи з погодних умов та розвитку посівів, її зберуть менше, ніж торік.
Кукурудзу активно збиратимуть восени. Й залежно від погоди і контексту зовнішнього ринку, активні продажі зернової почнуться ближче до січня, коли на ринку у цей період функціонують тільки два «супермаркети» – український та американський. І нашу зернову купуватимуть, адже американська продукція генномодифікована.
Ураховуючи те, що очікується менший врожай зернових та олійних, аграрії зможуть розмістити його на власних потужностях, зокрема, у рукавах.
Ще 10 років тому фермерське зерно зберігалось на комерційних елеваторах, які брали немаленькі суми за послуги. За це десятиліття агровиробники побудували власні склади, придбали автомобілі й навіть вагони, тим самим ставши автономними й незалежними від логістичних бар’єрів, які могли б диктувати йому умови.
Більшість фермерів взагалі не рахує економіку доробки та зберігання, адже це незначні витрати порівняно з послугами комерційних об’єктів. До того ж великі підприємства, які мають мережу елеваторів, у цьому сезоні були недозавантажені. Тож наприкінці сезону вони пропонували безкоштовні послуги зі зберігання за умови оплати за приймання та відвантаження. Тобто вартість зберігання в останні роки знецінилась і продовжить залишатися такою принаймні наступного сезону.
Основною рушійною силою будь-яких експортних відвантажень є активність фермерів до збуту продукції. Якщо ця активність буде відтермінована внаслідок зміщення пікових місяців з відвантаження збіжжя, на нас чекатиме певний застій на ринку логістичних та елеваторних послуг.
Зменшення обсягів продажів зерна з боку агровиробників й власне менший врожай збіжжя призведе до того, що очікування з боку логістичного та елеваторного ринку на підвищення тарифів з початку сезону, перекреслюються.
Наразі собівартість перевантаження в портах становить від 3 до 6 дол./т залежно від рівня технологій та амортизації терміналів. Скоріш за все, зі старту сезону термінали спробують підвищити вартість перевалювання з 8-9 дол./т, проте після Нового року вона опуститься до 6 дол./т.