Точка зору

В овочівництві керуємося раціональністю: працюємо з відомими гібридами, застосовуємо механізацію

Микола Росіцький
директор ТОВ «Екофілд», Дніпропетровська обл.
Поділитись:

Ми вирощуємо овочі борщового набору, тож друга половина жовтня для нас – гаряча пора. Складові найпопулярнішої української страви доводиться збирати в пришвидшеному режимі, бо часу обмаль – синоптики невдовзі прогнозують нічні приморозки. Загалом обробляємо в с. Чаплинка Дніпропетровської області 170 га відкритого ґрунту, вирощуємо томати, баклажани, перці, капусту, моркву та столові буряки.

Коли я, колишній бригадир радгоспу, на початку 1990-х вирішив господарювати самотужки, такої різноманітної пропозиції насіння, як зараз, не було. У пошуках овочевого насіння з хорошою продуктивністю доводилося їздити по дослідних станціях та інститутах країни. 

Від початку 2000-х років у вітчизняних наукових установах якісного насіння не вистачало. Я хотів придбати насіння закордонного походження, яке мало привабливі, обнадійливі характеристики, але іноземні насіннєві компанії в Україні тільки починали системну роботу. Цим вдало користувалися перекупники.  

Я знав, що бути обдуреним дуже просто. Їхав до Львова, купував по 200 г насіння із партії, висівав, переконувався, що насіння, приміром, точно капусти, а не ріпаку, і тоді повертався, щоб купити більший обсяг. Було так, що спритні херсонські хлопці продали мені один сорт під назвою іншого. Звісно ж, зручніше й спокійніше працювати з компаніями, які бережуть свою репутацію, разом із тобою прагнуть позитивного результату. На щастя, таких в Україні вже вистачає.

Вирощувати овочі я став 30 років тому, капусту – 25. За цей час багато що змінилося. Наразі всім керує раціональність. Від сортів ми перейшли до гібридів, бо останні швидше нарощують масу, швидше достигають. Це дозволяє уникнути певних хвороб і шкідників, тобто застосовувати менше засобів захисту, а також добрив і води. Пестициди вносимо лише за потреби, бо це гроші. Мінеральних добрив даємо рівно стільки, скільки потрібно рослини, і тільки після аналізу ґрунту, бо це теж гроші. 

Ручна праця стала дорогою. Капусту, на відміну від коренеплодів, ми поки збираємо вручну, але я вже міркую, де слід підтягти паски, щоб купити спеціальну техніку. До того ж збиральників катастрофічно не вистачає, і ця ситуація з року в рік погіршується. Приміром, цього року не знайшов людей на збирання томатів — урожай одного з полів довелося заорати. Минулого року возив робітників за 100 км в один бік. А ще ж  треба сплатити зарплату і податки на неї.  

Для мене врожай – не те, що зібрав, а те, що продав. Ми продаємо майже 95% коренеплодів і капусти через мережу АТБ, на ній зупинилися не випадково. Хоч вони й виставляють високі вимоги, але, на відміну від інших мереж, проводять вчасний розрахунок: якщо пообіцяли гроші за товар через 14 днів, то у визначений термін проплата буде. Завдяки цьому маю й оборотні кошті, й на зарплату. А коли продам овочі, можу вже рахувати свій урожай.

Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями