В чому запорука прогресу елеваторної галузі
На мою думку, елеваторна галузь трансформуватиметься у бік зменшення витрат та збільшення конкурентоспроможності.
Наш елеваторний комплекс розташований у негазифікованому регіоні, тому від початку його функціонування сушарка працює на дизельному паливі. Проте навіть нам довелося підвищувати тарифи, хоча вони в нас зростали більш лояльно, ніж на інших елеваторах, що працюють на газу.
Враховуючи невизначеність із ціновою політикою на природний газ, навряд чи елеватори призупинятимуть свою роботу через надто високу вартість блакитного палива. Адже вони не виробляють товари загального вжитку, які після виготовлення потрібно продати. Якщо фермер збере зерно із високим вмістом вологості, він все одно не буде залишати його в полі гнити – рано чи пізно доведеться його сушити. Тому елеватори через подорожчання газу не припинять свою роботу – вони зупиняться тільки у разі, коли не буде зерна.
Інша річ – питання вартості послуг із сушіння. Елеватор – це посередник: він продає не газ, а послуги з сушіння зерна. Але більшу частку в тарифі на сушіння становить блакитне паливо. Тому елеватори рохраховуватимуть тарифи, виходячи з цін на газ, закладаючи той самий відсоток рентабельності, що і в попередні роки.
Кожен сам рахує свій рівень рентабельності – у будь-якому разі фермер шукатиме, де дешевше, розраховуючи прибутковість своєї діяльності. Не виключено, що з метою компенсації витрат, агровиробник закладатиме витрати, що зростають, у кінцеву ціну продукції. Якщо замислитися, виробники ніколи не продавали продукцію за такою ціною, яка є зараз. З іншого боку, вони раніше й не купували селітру за ціною в 30 тисяч гривень. Тому вартість енергоресурсів гратиме не на користь фермерів – вони платитимуть більше.
Вже сьогодні багато хто з елеватористів замислюється над переведенням потужностей на альтернативні джерела: хтось починає працювати на скрапленому газу, хтось встановлює генератори, які працюють на пелетах. Тим більше, що ринок такого обладнання розвивається й покращується.
Вважається, що найменш витратним є отримання енергії від спалювання пелетів, на другому місці – скраплений газ, далі – природний газ.
Інфраструктура у багатьох регіонах налаштована на використання саме природного газу. Тим не менш, зараз елеватористи вкладатимуть кошти в обладнання, яке працює на альтернативних джерелах палива. Це – запорука прогресу галузі. Впевнений, що надалі елеваторна галузь України зменшуватиме свою залежність від природного газу.