Український елеваторний ринок: виживання, трансформація, нові горизонти

Українська елеваторна галузь переживає один із найбільш трансформаційних періодів за останні десятиліття. Зміни у географії виробництва агропродукції, окупація частини український територій, військові ризики, кліматичні виклики та нестача кадрів — усе це змінює ландшафт зберігання зернових і олійних культур. Водночас попит на нові, ефективні та гнучкі рішення у зберіганні не зникає — навпаки, він стимулює нові підходи й формати, адаптовані до реалій сьогодення.

За роки повномасштабної війни посівні площі в Україні скоротилися на майже 5 млн га, і майже чверть цих територій нині забруднені вибухонебезпечними предметами. Це призвело до закономірного падіння обсягів виробництва зернових та олійних – якщо у 2021 році було зібрано рекордний урожай обсягом 109 млн тонн, то у 2024 році він склав 77,5 млн тонн. Однак за роки повномасштабного воєнної агресії рф проти України суттєво зросла частка олійних культур у структурі виробництва — з 21% у 2021 році до 27% у 2024 році. Внаслідок цього, скорочення обсягів зернових за цей період більш суттєве (з 86,0 млн тонн у 2021 році до 56,2 млн тонн у 2024 році) порівняно з олійними (з 22,9 млн тонн до 21,3 млн тонн відповідно). За прогнозами МінАПК, у 2025 році очікується продовження тенденції скорочення врожаю — виробництво зернових прогнозується на рівні 51 млн тонн, олійних — понад 20 млн тонн.

Україна традиційно експортує значно більше агропродукції, ніж споживає. Попри скорочення виробництва, 2024 рік був рекордним — експорт зернових та олійних склав 61 млн тонн. Проте вже у 2025-му очікується зменшення цього показника до 40–50 млн. тонн, зокрема через зниження активності портів Великої Одеси та Дунаю.

Стан і трансформації елеваторної галузі

Елеваторний сектор напряму реагує на зміну аграрної карти країни. Втрати територій і обсягу врожаю призвели до зниження потреби у великих інфраструктурних проєктах. Згідно з даними Держстату, станом на 2021 рік елеваторні потужності України становили близько 75 млн тонн, а сьогодні — лише 60 млн тонн. Війна спричинила втрату близько 15 млн тонн місткостей.

Попри це, критичного дефіциту зберігання немає — частково ситуацію рятують мобільні та альтернативні рішення. Зокрема, ФАО у 2022 році забезпечила українських аграріїв 35 тисячами полімерних рукавів для зберігання 7 млн тонн зерна. У 2024-му — ще 242 модульних сховища на 120 тис. тонн, а в 2025 році планується встановлення 615 мобільних ємностей по 1000 тонн кожна.

Крім того, аграрії активно використовують бігбеги та рукави, що дають змогу додатково зберігати від 5 до 10 млн тонн збіжжя. Варто зазначити, що зберігання у такий спосіб обходиться дешевше, ніж у класичних силосах, що також стимулює попит на такі рішення.

За розрахунками експертів Agro Marketing Agency, у 2019 році було побудовано елеваторів на 3 млн тонн місткостей. Це був період активної розбудови портової інфраструктури. У 2024 році обсяги введення в експлуатацію нових потужностей склали лише 517 тис. тонн — переважно йдеться про завершення раніше започаткованих проєктів в західних областях України або будівництво терміналів, «сухих портів» та локальних сховищ.

У 2025 році прогнозується будівництво елеваторів на загальну місткість 300 тис. тонн. Основними замовниками залишаються підприємства, що планують глибоку переробку, зокрема виробництво біоетанолу.

Нові пріоритети ринку — ефективність, мобільність, екологічність

На ринку зберігання зернових формується новий вектор розвитку — гнучкість та економічна доцільність. Будівництво нових великих елеваторів без власної землі стає дедалі менш прибутковим. Фермерські елеватори, мобільні сховища й модульні рішення витісняють класичні лінійні потужності, що працюють переважно на послуги стороннім поклажодавцям.

Серед ключових трендів найближчих років варто виділити кілька визначальних напрямів:

• Перехід від масштабного будівництва великих силосних елеваторів до мобільних і модульних рішень, що дають змогу швидко реагувати на зміни ринку та географії виробництва.
  
• Масове впровадження альтернативних способів зберігання — полімерних рукавів, модульних сховищ, мобільних ємностей, що демонструють кращу економіку та меншу залежність від стаціонарної інфраструктури.
  
• Зростання попиту на автоматизацію, цифровізацію та аналітику у сфері зберігання, що стає відповіддю на дефіцит кадрів та потребу в оптимізації операційних процесів.
  
• Енергетична трансформація елеваторів — перехід на електроенергію з відновлюваних джерел, впровадження біопалива, інфрачервоного сушіння, що забезпечує не лише економію, а й відповідність глобальним стандартам ESG.
  
• Логістична переорієнтація: подальший розвиток транспортної та складської інфраструктури на заході країни та поблизу кордонів ЄС для підтримки безперервності експорту.
  
• Формування нової культури ефективності: підприємства прагнуть підвищувати продуктивність кожного квадратного метра потужностей, зменшувати енергоспоживання та підлаштовувати об’єкти під нові реалії агробізнесу.
  
  Активне будівництво великомасштабних об’єктів повернеться лише після завершення війни та повної деокупації територій. Але вже зараз аграрії та інвестори формують майбутнє галузі, впроваджуючи технологічні, мобільні, гнучкі рішення, які визначатимуть вигляд елеваторної інфраструктури України наступного десятиліття.