Точка зору 24 листопада 2025

Українське ягідництво на роздоріжжі: виклики, що загартовують, і рішення, які ведуть уперед

засновниця та директорка розсадника ягідних культур «Брусвяна», експертка з виробництва та експорту плодово-ягідної продукції, тренерка навчальної програми проєкту RE:Berry

Понад двадцять років я живу ягідництвом — від розсадника до експорту, від перших саджанців до контрактів на заморожену продукцію. За цей час вийшло побачити різні кризи галузі, але нинішня ситуація — унікальна: війна, кліматичні гойдалки, енергетичні ризики, дефіцит робочих рук і водночас рекордний потенціал України як ягідної країни. У цьому тексті пропоную чесно поговорити про те, де ми є, які виклики стоять перед нами і чому навчання сьогодні — не «приємне доповнення», а питання виживання й розвитку для українських ягідників.

Галузь жива, але працює «на межі»

Якщо коротко: ягідництво в Україні переживає не найкращі часи, але воно живе й продовжує розвиватися. Більшість компаній, з якими я спілкуюся, не закрили бізнес — вони адаптуються. Попит є: і на внутрішньому ринку, і за кордоном. Інша річ, що:

електрика стала фактором №1. Сучасні насадження суниці, малини, лохини майже завжди під краплинним зрошенням. Без стабільного живлення крапельна система й холодильники перетворюються на «лотерею» з урожаєм. Генератори, сонячні панелі, резервні схеми — усе це суттєво збільшує собівартість;
добрива та засоби захисту різко подорожчали — це б’є по маржі навіть у господарствах, які працюють технологічно правильно;
цей сезон для багатьох був провальним: холодна весна, затяжні дощі, прохолодне літо. Смачної та якісної ягоди було мало, а хвороб і шкідників — більше, ніж хотілося б.

Попри це, ми бачимо, що галузь не «згортається», а змінюється. В ягідництво заходить мікробізнес, ветерани, внутрішньо переміщені особи. Хтось побачив, що ягід для переробки фізично не вистачає. Хтось має землю й шукає нішу з доданою вартістю. Це дуже різні історії, але всіх об’єднує одне: зайти в ягідництво «по-старому» вже неможливо.

Найбільші проблеми: люди, технології, холод і стандарти

Коли команда проєкту RE:Berry — “Підтримка стійкого зростання ММСП вздовж ланцюга створення вартості у ягідництві“, що реалізує ГО «СВ-Платформа», — робили аудит потреб* майбутніх учасників навчальної програми з числа малого та середнього бізнесу, картина вийшла дуже промовистою: 83% респондентів планують розширювати бізнес — але 6 із 10 зізнаються, що без нових технологій і знань це неможливо. Умовно всі запити можна звести до чотирьох блоків:

_________________________________________________

*Учасники опитування — це переважно мікро- та малі підприємці: половина з них працюють без найманих працівників, ще третина мають команди до чотирьох людей. Водночас 94% займаються вирощуванням, але лише 28% мають доступ до технологій переробки.

1. Дефіцит робочої сили й потреба в автоматизації

Навіть там, де фермер платить збирачам 1000–2000 грн за зміну, людей все одно бракує. На невеликих плантаціях родина й сусіди ще якось «витягують» сезон. Але на великих площах без максимальної автоматизації процесів — від поливу до збору — неможливо бути конкурентними.

Це не про заміну людей роботами «з нуля», а про інше:

спрощення збору й логістики;
системи, які дозволяють збирати, охолоджувати й відвантажувати ягоду вчасно й у потрібному стані.

2. Невидимі бар’єри на експорт

Є реальні випадки, коли ягоду з України, не приймали за кордоном через надмірні залишки засобів захисту рослин чи наявність важких металів. Часто проблема не в тому, що фермер «поганий», а в тому, що:

лабораторні методики в Україні й ЄС відрізняються;
законодавство й стандарти ще не повністю гармонізовані;
фермер просто не розуміє, які параметри критичні для ринку, на який він іде.

Без якісної діагностики ґрунту й води виробляти ягоду, яка виглядатиме добре в полі, але не пройде європейські тести — дуже легко. І навпаки: правильна аналітика — це страховка від дорогих помилок.

3. Холодовий ланцюг — must-have, а не «опція»

Якщо ви працюєте із супермаркетами, то знаєте: ягоду, що приїхала при температурі вище 8–9°С, часто просто не приймуть.

Більшість учасників аудиту Re:Berry чесно сказали:

бракує камер швидкого охолодження (прекулінг);
немає достатньо холодильних потужностей;
логістика побудована «як вийде», а не під жорсткі вимоги мереж.

Це прямий удар по прибутковості: ви ніби виростили хорошу ягоду, але через температуру, брак сортувальних ліній та логістику втрачаєте гроші.

4. Культура виробництва та сертифікація

Global G.A.P., Organic, HACCP — для багатьох це досі звучить як «дорого й складно».

Насправді це про спосіб організації виробництва, а не лише про папери. Якщо ми хочемо бути на європейських полицях не «десь там внизу під чужою етикеткою», а з власними брендами, нам потрібні:

однакова культура збору, охолодження й зберігання;
зрозумілі для покупця стандарти якості;
системний підхід, а не «кожен робить як може».

Чому ми ще не «ягідна супердержава», хоча можемо?

Україна вже зараз входить у європейських лідерів за експортом замороженої малини й інших ягід. Але на ринку свіжої продукції ми практично не представлені власними брендами.

Насправді часто відбувається так:

український виробник відправляє чудову ягоду за кордон;
там її пакують під локальною маркою;
маржу забирає компанія, що володіє брендом і контролює полиці.

Ми маємо потужності, клімат і людей, але поки що відстаємо в тому, що пов’язано з маркетингом, позиціонуванням і довгостроковими ринковими стратегіями.

Мені дуже подобається історія з українськими яблуками, які зайшли на ринок ОАЕ та Індії. Це не сталося «само собою» — це роки участі у виставках, маркетингу, переговорів. Ягода — не виняток.

Ще одна перспективна ніша — органічна суниця й лохина. Їх мало виробляють наші конкуренти – Єгипет та Туреччина, але без державної підтримки органіки й без чітких правил гри виробнику дуже важко «тягнути» цей рівень самостійно.

Що показав аудит Re:Berry про потреби фермерів

Аудит, який провела команда Re:Berry серед учасників із 9 областей, лише підтвердив те, що ми давно відчували інтуїтивно. Переважна більшість респондентів:

відчувають гострий дефіцит техніки й інфраструктури для збору, охолодження та зберігання ягоди;
визнають, що не вистачає знань про інтенсивні технології (мульчування, краплинне зрошення, тунелі, біозахист);
мають питання щодо сертифікації, експорту, роботи з мережами й контрактами;
хочуть зрозуміти, як будувати бізнес-модель: що вирощувати, куди продавати, як рахувати економіку.

Як наслідок, актуальна тема кооперації. Багато фермерів працюють «у своєму світі» й не знають, що переробні компанії вже готові співфінансувати садивний матеріал і технології, аби потім гарантовано викуповувати врожай.

Це шанс і для дрібних виробників, і для переробників, але потрібен майданчик для чесної розмови й планування — і саме тут важливі освітні програми.

Навчання як можливість для нового старту

Чи може навчання щось змінити, коли навколо війна й невизначеність? Моя відповідь — так, якщо це правильне навчання.

Для мене знання — це не «гарна презентація», а ланцюжок:

інформація → осмислення → план дій → конкретні рішення → фінансування й зміни на полі.

Саме так побудована навчальна програма Re:Berry, до якої я долучилася як експертка:

онлайн-семінари по суниці, малині, лохині, бізнес-моделях та експорті — з участю українських і міжнародних фахівців;
практичний фокус: ми говоримо не лише «що таке мульчування», а й «як це вплине на врожай, собівартість і вашу домовленість із покупцем»;
кластерний підхід: Карпатський, Подільський, Полісько-Львівський кластери — бо клімат і реалії на Закарпатті й, скажімо, на Хмельниччині різні, і технології треба адаптувати;
виїзні діагностичні кампанії в 9 областях — мобільна діагностика стану насаджень і живлення дає відповіді не «взагалі», а по конкретному полю;
індивідуальні консультації після аудиту потреб — для кожного господарства набір рішень буде своїм;
практичний посібник і відеокурс 24/7 — щоб можна було повертатися до тем, а не покладатися лише на конспекти;
демонстраційний полігон на Закарпатті — це місце, де можна побачити рішення «вживу», а не лише на слайдах.

Більше ста підприємців і підприємиць із дев’яти областей уже долучилися до навчання. Для мене це сигнал: запит на знання є, люди готові вчитися й змінюватися, якщо бачать практичний сенс.

Замість висновків

За роки роботи я зрозуміла одну просту річ: успіх у ягідництві складається з тисячі дрібних деталей. Немає однієї «чарівної технології», яка все вирішить. Важливо:

правильно оцінювати клімат і свої можливості;
працювати з професіоналами — агрономами, консультантами, партнерами;
розуміти ринки, на які ви орієнтуєтеся;
і постійно вчитися — не заради моди, а заради конкретних рішень у вашому бізнесі.

Я щиро вірю, що Україна може стати країною №1 в Європі за рівнем розвитку ягідництва. У нас для цього є ґрунти, клімат, підприємливі люди й історія садівництва, якою можна пишатися.

Але це станеться лише тоді, коли ми перестанемо працювати «поодинці» і почнемо будувати спільні стратегії, кооперації, бренди, стандарти. А ще, що найважливіше – отримаємо системну та стратегічну підтримку галузі від держави.

________________________________________________________________________

Ініціатива «RE:Berry: Підтримка стійкого зростання ММСП вздовж ланцюга створення вартості у ягідництві» реалізується ГО «СВ-Платформа» в рамках Проєкту Програми розвитку ООН (UNDP Ukraine / ПРООН в Україні) «Посилене партнерство для сталого відновлення (EPSR)», що фінансується Урядом Швеції через Шведське агентство з міжнародної співпраці та розвитку (Sida).