Українське молоко-сировина за ціною стрімко випереджає сусідні країни
З початку 2021 року рівень цін на молоко-сировину в Україні суттєво перевищує ціни у країнах Східної Європи та в середньому по ЄС.
Так, ціни на молоко-сировину в Угорщині, Латвії, Словаччині не перевищують 32 євро/100 кг, у Польщі – 33,5 євро/100 кг, і відносно стабільні цього року.
Натомість ціни в Україні, розраховані в євро, у другій половині 2021 року суттєво зросли: з 35 євро/100 кг у квітні-травні до понад 40 євро/100 кг у вересні та понад 41,5 євро/100 кг – у жовтні. Тобто за останні п’ять місяців ціни на молоко-сировину підвищилися більш як на 16%.
При цьому закупівельні ціни на молоко-сировину ґатунку екстра в Україні значно перевищили середні ціни в ЄС. Якщо у І півріччі 2021 року вони були практично ідентичними, то у серпні закупівельні ціни в Україні вже були вищими на 7%, у вересні – на 8%, у жовтні – майже на 12%.
У вересні перевищення рівня цін на молоко-сировину в Україні, як порівняти з польськими, сягнуло понад 18%, латвійськими – майже 23%, білоруськими – понад 31%.
У жовтні це розрив у цінах ще збільшився, автоматично знизивши конкурентоспроможність вітчизняної молочної продукції.
Отже, ціна молока-сировини у жовтні в Україні в середньому більше як на чверть (!) перевищувала ціни в сусідніх країнах, які активно постачають свою молочну продукцію на наш ринок.
Така ситуація зумовлена насамперед відсутністю дієвої державної підтримки розвитку молочної галузі в Україні. Натомість у сусідніх країнах панує державний протекціонізм галузі. Адже європейська політика держпідтримки дозволяє стримувати рівень цін на молоко-сировину на прийнятному рівні – за рахунок того, що частина витрат виробників молока компенсується за рахунок прямих бюджетних виплат.
За таких умов – коли вхідний ресурс на чверть дорожчий, ніж у конкурентів, а купівельна спроможність населення та засилля імпорту не дають можливості підняти ціни на молочну продукцію на відповідну частку, молокопереробна галузь опинилася у надзвичайно скрутних умовах.
Адже будь-яке зростання ціни автоматично послаблює конкурентоспроможність вітчизняних молокопродуктів, особливо за ревальвації гривні та фактично митної безбар’єрності.
Молокопереробні підприємства нині фактично опинились у лещатах. З одного боку, стрімко зростають ціни на молоко-сировину. З іншого боку, низька купівельна спроможність населення та дешевший субсидований імпорт за відсутності митно-тарифного регулювання фактично унеможливлюють різкі рухи вгору при формуванні цін на молочну продукцію.
За таких умов переробні підприємства працюють із низькою маржинальністю. Втім, така ситуація не може тривати довго, адже недоотримання прибутку провокуватиме відтік капіталу з галузі та відлякуватиме потенційних інвесторів.
Державі саме час вжити належних заходів фінансового регулювання та підвищити рівень підтримки розвитку молочної галузі, щоб зберегти належний рівень продовольчої безпеки по молочній продукції за рахунок внутрішнього виробництва.
Та натомість у проєкті держбюджету-2022, який нещодавно пройшов перше читання, фактично консервується ситуація 2021 року – з низькими обсягами бюджетного фінансування та недостатньо дієвим інструментарієм державної підтримки молочної галузі. І це не дає можливості сподіватися на покращення ситуації наступного року.