Україна готова виробляти понад 100 млн тонн зерна

Говорячи про перспективи зернового ринку в Україні на наступні 10-15 років та про вибір моделі виробництва зерна – інтенсивної чи агробіологічної консервативної, переконаний, що на практиці фермер орієнтуватиметься на ту, що дасть йому найбільший економічний ефект. Нині ми маємо можливість порівняти моделі розвитку зерновиробництва в Україні й інших економічно розвинених країнах. І якщо фермери Франції й далі отримують удвічі більші врожаї сільгоспкультур проти нас, то я впевнений, що буде запозичено саме їхній досвід, щоб вирощувати пшеницю в середньому не по 4 т/га вартістю по 150 доларів, а по 8 т/га за тією самою ціною. І тоді економічний ефект з 1 га збільшиться як мінімум удвічі.

Якщо ж прогнозувати, що саме фермер вирощуватиме в 15-річній перспективі, коли запрацює ринок землі та з’явиться можливість вибору інвестицій, то я думаю, що основним чинником буде регіональний розвиток і зміна клімату. Вибір культур і технології виробництва залежить від ґрунтово-кліматичних умов. Нині ми стоїмо на порозі змін законодавчих, економічних і кліматичних. Тому тільки нові технології, які даватимуть максимальний ефект з 1 га, — це буде вибір фермера. Я думаю, на той час середньостатистичний фермер в Україні значно помолодшає й застосовуватиме новітні технології, що дасть нам змогу вирощувати зерна не менше, ніж Франція чи США. Натомість поки що ми тільки доганяємо ці країни. На жаль, у сільському господарстві на сьогодні в нас немає власного шляху розвитку — ми можемо тільки успішно застосовувати технології, що вже існують у світі.

Попри це, цього року ми виростили 98,5 млн тонн зернових й олійних культур. За нашими прогнозами, до 2026 року ми вироблятимемо 113 млн тонн зернових й олійних. Думаю, що всупереч побоюванням деяких фермерів обвалу ринку у разі нарощування Україною обсягів виробництва зерна не буде. Сьогодні ми експортуємо більше, ніж споживаємо всередині країни. Нині ринок, як вакуумна машина, може поглинати всі надлишки продукції, що ми здатні виробляти. Якщо п’ять років тому середній 5-річний експорт України становив до 30 млн тонн, то тепер ми вийшли на рубіж за 50 млн тонн. Тобто попит на наше зерно є, і він триватиме. Найголовніший чинник — збільшення населення планети. Зростання населення на 2 млрд у найближчі 20–25 років потребуватиме додатково 20–25% сільгосппродукції, яку вирощуватимуть у сприятливих кліматичних умовах. Україна за своїми умовами підходить для цього. Зокрема, внаслідок усе активнішої експлуатації регіонів, які раніше вважалися менш придатними для вирощування зернових, зокрема Півночі. На Півдні ж покращити умови для виробництва зерна можна за допомогою зрошення. Ефективності виробництва сприятиме й відкриття ринку землі, адже тоді кожен власник намагатиметься капіталізувати свою землю, тобто збільшити вартість своєї власності. І це призведе до покращення стану ґрунтів і збільшення врожайності.

Другий чинник, що впливає на збільшення ринку зерна, — зміна харчових пріоритетів населення. Нині навіть азійська молодь усе більше віддає перевагу виробам із пшениці, ніж із традиційного рису, що пов’язано зі зміною способу життя, зокрема, мобільністю. Тому ми можемо виробляти продукцію, що матиме попит навіть там, де досі нею не цікавилися. Азійський ринок є дуже перспективним для нас.