Агрономія
Головне:
Точка зору

У жодному регіоні України сьогодні немає балансу гумусу в орному шарі ґрунту

Олександр Іващенко
д-р с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН
Поділитись:

Поглянемо об’єктивно на нинішню ситуацію з орними землями в країні. Ситуація критична й далека від стану заспокоєння. Таке враження, що на орних землях працюють не дбайливі господарі, а грабіжники, що налетіли пограбувати і втекти. Проте нашому народу тікати нікуди: маємо жити тут, на цій поки що багатій землі, яку самі інтенсивно руйнуємо.

Для початку нагадаємо цитату відомого вітчизняного науковця академіка А. А. Ізмаїльського, який ще 1910 року звертав увагу господарів-аграріїв на зростання рівня посушливості в Степу: «Якщо ми будемо продовжувати так безтурботно спостерігати прогресуючі зміни поверхні наших степів, а у зв’язку з тим і на прогресуюче висушування степового ґрунту, то навряд чи можливо сумніватись, що в порівняно недалекому майбутньому наші степи перетворяться на безплідну пустелю».

Нагадаємо інші сумні факти. Вміст гумусу в орному шарі ґрунту в більшості регіонів, які досліджував свого часу В. В. Докучаєв, був на рівні 5,3–6,1%. Ще 20 років тому його вміст в орному шарі в середньому по країні становив від 3,3 до 3,8%. Сучасні обстеження фіксують уміст гумусу по країні на рівні близько 3,0%. Тобто за останні 20 років інтенсивного ринкового господарювання падіння перевищило 0,5%.

Саме внаслідок дикого ринковому підходу до орних земель (на відміну від країн Євросоюзу, де земля приватна, проте діє чітке законодавство, що регламентує й контролює якість орних земель) у жодному регіоні країни сьогодні немає балансу гумусу в орному шарі ґрунту. Він традиційно дефіцитний. Тобто від землі забираємо з урожаєм набагато більше поживних речовин, ніж їй повертаємо. Землі біднішають на гумус і органогенні елементи, втрачають структуру й здатність утримувати воду та переущільнюються.

Масово відбуваються активні процеси ерозії як вітрової, так і водної, що охоплюють майже 80% площ орних земель країни, іде активне підкислення ґрунтів. За переможними реляціями про вагомі валові збори соняшнику, сої та кукурудзи аграрії не бажають бачити гострих проблем, які вони власними руками формують на орних землях. Валові збори — це добре. Проте за яку екологічну ціну їх отримують, і як довго це може тривати?

На скільки років за такої практики хижацької експлуатації потенціалу орних земель вистачить запасів її природної родючості? Втрата одного сантиметра орного шару ґрунту на полях призводить до зниження рівня врожайності посівів зернових культур у середньому на 0,5 ц/га. Здається, і небагато. Проте це процес незворотний, і він триватиме та наростатиме в наступних десятиліттях, доки деградація ґрунту не дійде до материнської породи і він повністю втратить здатність формувати врожай. Щоб наростити один сантиметр орного шару ґрунту, потрібні цілеспрямовані зусилля й значні капіталовкладення. Хто реально їх сьогодні здійснює на практиці на оброблюваних землях? Які фермери чи агрохолдинги, що часто вихваляються своїми передовими закордонними технологіями вирощування посівів і закордонними ґрунтообробними комплексами? На такі запитання кожен аграрій здатен дати відповідь самостійно.

Поділитись: