У аграріїв великі перспективи у відновлювальній енергетиці
Ухвалений урядом Національний план з енергетики та клімату (НПЕК) на період до 2030 року передбачає досягнення 27% частки відновлюваних джерел енергії у загальному кінцевому енергоспоживанні, з них 25% в електриці, 35% в теплі і 14% на транспорті. Згідно із останнім підтвердженим енергобалансом, станом на 2020 рік у нас було близько 11% відновлювальних джерел, з них 13% припадало на електроенергетику, 10% – на теплоенергетику і близько 2% – на транспорт.
Зараз близько 70% вітро- та 30% сонячної енергетики опинились на тимчасово окупованих територіях. Нові потужності будуються, але далеко не довоєнними темпами. Тому наразі план щодо частки відновлювальної енергетики на рівні 27% виглядає досить амбітним і правильним за метою, але не надто реалістичним.
Проте Нацплан окреслює напрямок України у відновлювальній енергетиці й у аграріїв великі перспективи у цій сфері.
Зокрема, у нас дуже хороші умови для виробництва біометану, і з серпня 2024 року повністю відкриється експорт цієї продукції. Наразі вже декілька агропідприємств побудували біометанові заводи, які працюватимуть на власній сировині. Також до кінця року планується відкриття ще п’яти підприємств. У разі успішного досвіду експорту біоетанолу у 2025 році можна буде очікувати на подвоєння потужностей.
Внутрішні ціни на біометан визначаються вартістю природного газу в Україні, який наразі коштує близько 400 євро за 1 тис. куб. м. Щоб працювати рентабельно, потрібно продавати його мінімум по 900 євро за 1 тис. куб. м. І така ціна в Європі є. Адже у країнах ЄС вона складається з вартості природного газу і премії.
Найбільша премія за біометан з гноївки ВРХ та свиней й курячого посліду. Вона доходить до 1 тис. євро за 1 тис. куб. м. біометану. Другий вид сировини – відходи рослинного походження, які не конкурують із продуктами харчування та кормами. Йдеться про солому, стебла кукурудзи і так звані покривні культури, в тому числі силос кукурудзи, коли господарство вирощує енергетичну культуру в проміжок між основними. Для такого типу сировини премія становить близько 500 євро за 1 тис. куб. м. біометану. Й навіть з такою премією є рентабельність.
А ось сировина, яка конкурує з продуктами харчування та кормами та не стимулюється Директивами ЄС, прекрасно підійде для виробництва біогазу і виробництві з нього електроенергії для внутрішнього ринку України. Й цей напрямок активно розвиватиметься в Україні. Наразі близько 140 МВт електричних потужностей вже працюють на біогазі й підпадають під дію «зелених тарифів». Біогазова установка із генеруючою електростанцією на рівні 1 МВт наразі становить близько 3 млн євро й потребує багато сировини. Щоправда, «зелений тариф» для нових установок вже отримати неможливо. Але через дефіцит електроенергії значно підвищилися ринкові ціни, що робить виробництво електрики рентабельним вже і без зеленого тарифу.
Виробництво теплової енергії можливе шляхом прямого спалювання біомаси. Наразі в Україні виробляється близько 10% тепла з відновлювальних джерел.
В основному котли працюють на деревині або лушпинні. Солома як паливо є не дуже популярною. Дослідження доводять, що з метою збереження балансу у ґрунті можна прикопувати 70% соломи та стебел кукурудзи, а 30% спрямовувати як сировину для біогазу. У результаті виробництва біопалива весь азот, фосфор та калій залишаються у так званому дигестаті. Цей продукт зброджування вже у якості добрив на 100% повертається на поля й сприяє підвищенню урожайності на 10%.
Традиційно ми експортуємо ріпак до Європи, де його перетворювали на біодизель, проводячи екстрифікацію олії. Наразі деякі компанії вже озвучували плани щодо будівництва біодизельних заводів в Україні. У разі реалізації таких проєктів буде потрібна значна кількість сировини, а також пошук рішень щодо реалізації шротів.
У Європі відсоток використання біопалива на транспорті планують збільшити з 6% у 2020 до 7% у 2030 р. – досить обмежене зростання. Тому у ЄС на український біоетанол та біодизель особливо не чекають. Але водночас Європа відмовляється від пальмової олії, яка йшла на виробництво біодизеля. І ось на місце цієї олії може зайти українська ріпакова.
Також доволі цікавою нішею для аграріїв стане виробництво біоетанолу завдяки закону про обов’язковість його додавання до бензинів із 2025 року. Адже 5% від бензинів – це близько 80 тис. тонн біоетанолу на рік. Наразі в Україні будують декілька потужних заводів. Тому буде певний попит на кукурудзу у якості сировини.