Тестування картоплі на віруси: робити не можна ігнорувати

Євроінтеграційний процес агросектору – це не лише про економіку, в картоплярстві – це в першу чергу про якість. Особливо якщо мова йде про насіннєву картоплю.

Професійні виробники картоплі – насіннєві господарства добровільно проводять тестування партій насіннєвої картоплі на віруси, тому що правило «що посієш, те й пожнеш» спрацьовує не лише із зерновими культурами, а й з картоплею. Зараженість насіннєвого матеріалу вірусами погіршує врожайність, товарні якості, тому, звісно, проведення відповідних тестувань виглядає логічним.

В країнах ЄС лабораторне тестування на віруси обов’язкове. Відповідно до українських чинних національних стандартів ДСТУ 4013-2001 та ДСТУ 4014-2001 під час посівної сертифікації лабораторне тестування на віруси не передбачене взагалі. Під час сортової сертифікації аудитор із сертифікації (агроном-інспектор) виключно візуально оцінює на полі зараженість рослин картоплі вірусами.

Мінагрополітики спільно з Інститутом картоплярства розробили та прийняли накази, якими імплементували європейські норми в частині вірусологічних досліджень, але застосування наказів добровільне. Це зроблено тому, що лабораторне тестування на віруси – це невід’ємна частина контролю якості насіннєвої картоплі в Європі, яке має своє українське «але».

Вартість тестувань на віруси немала навіть для великих господарств, вона визначається вартістю тест-систем та засобів контролю, які випробувальні лабораторії закуповують в Європі. Незважаючи на це професійний виробник картоплі йде на фінансові затрати і добровільно замовляє лабораторне тестування на віруси, так як працює на багаторічну перспективу та на перший план ставить якість картоплі для дотримання контрактів. Мова йде не лише про польовий контроль, а й про післязбиральне оцінювання, коли вже зібраний врожай картоплі закладається на зберігання.

Малі одноосібники та окремі виробники, чию картоплю пересічний споживач бачить в магазинах насипом, зазвичай про тестування на віруси не чули. Або просто економлять і користуються необов’язковістю вимоги, бо інакше виробництво картоплі для них перестане бути рентабельним. Як результат – їх врожай стає наочним «атласом хвороб» картоплі. На жаль, від цього страждає споживач, який зчищає інколи до 50% купленої картоплини.

Отже, в реченні «Тестування картоплі на віруси: робити не можна ігнорувати» кому наразі правомірно ставити будь-як. Кожен виробник вирішує для себе, а говорити про обов’язковість можна лише з урахуванням ризиків продовольчої безпеки країни.