Старт осетрового бізнесу: які особливості, шанси і ризики

Сучасне осетрівництво спрямовано не лише на отримання прибутку, а й на збереження й відновлення популяцій цінних видів риби.

В Україні розвиток осетрових господарств відбувається повільно, але має позитивну динаміку. Після глибокого занепаду наприкінці ХХ століття зростання інтересу до аквакультури та підтримка малого й середнього бізнесу сприяють відновленню індустрії. Однак у цілому сектор залишається малорозвиненим, як порівняти з провідними світовими виробниками.

Вітчизняні приватні господарства спеціалізуються на вирощуванні риби для продажу, виробництві чорної ікри й зарибленні природних водойм.

Висока витратність виробництва та собівартість продукції, брак кваліфікованих кадрів, складність отримання дозвільних документів, обмежений доступ до інвестицій, екологічні загрози ‒ всі ці проблеми стримують швидкий розвиток осетрівництва.

Основні технології вирощування в промисловому осетрівництві мають як плюси, так і мінуси. Розглянемо, які саме.

‒ Басейнові та резервуарні системи. Риба вирощується у бетонних або пластикових басейнах.

Особливості ‒ проточна або частково замкнена вода; застосовується зазвичай у рибних господарствах.

Переваги ‒ простіша конструкція, менші витрати.

Недоліки ‒ залежність від джерела водопостачання, сезонність і обмежений контроль.

‒ Садкові системи. Риба вирощується у природних водоймах, річках, водосховищах за допомогою спеціальних сітчастих конструкцій.

Переваги ‒ низькі витрати, природні умови.

Недоліки ‒ ризики захворювань і невідповідність вимогам за хімічним складом води; складний контроль водного середовища, залежність від природних умов.

‒ Установки замкненого водопостачання (УЗВ) або рециркуляційні аквасистеми (РАС). Найпоширеніший індустріальний метод інтенсивної аквакультури осетрових риб.

Особливості ‒ багаторазове використання води, механічна й біологічна фільтрація, контроль водного середовища (температури, кисню, pH), автоматизація процесів.

Переваги ‒ цілорічне виробництво, економія водних ресурсів, швидкий ріст риби, можливість розміщення в будь-якому регіоні, мінімальна залежність від природних чинників.

Недоліки ‒ дороге обладнання, потреба у висококваліфікованому персоналі.

Досить часто в Україні комбінують методи: у садках вирощують племінний матеріал і рибу, а харчову чорну ікру отримують, або інкубують ікру і вирощують рибопосадковий матеріал ‒ у системах УЗВ.

Основні види осетрових риб, які можна вирощувати за інтенсивних технологій – стерлядь, сибірський осетер, руський осетер, білуга, бестер та інші гібриди.

Три шанси для осетрового бізнесу ‒ це виробництво чорної ікри, товарної риби і мальків.

– Чорна ікра – найперспективніший делікатесний продукт. Має високу рентабельність,  потребує контролю якості, професійного персоналу, УЗВ-модулів.

– Товарна риба – м’ясо осетра має стабільний попит, можливе локальне постачання до ресторанів, ринків, мереж магазинів, онлайн-продажі.

‒ Мальки осетрів ‒ сировина для інших господарств. Ця ніша зростає: створення здорового сертифікованого молодняку та продаж фермам.

Бізнес у осетрівництві варто починати з чіткого бізнес-плану. Насамперед треба визначитися з форматом виробництва: чорна ікра, товарна риба чи мальок. Кожен напрям має свої технологічні вимоги та різний термін окупності. До прикладу, ікряне виробництво потребує більше часу до першого прибутку – від 4 до 6 років, а основний прибуток з урахуванням статевої зрілості – 8-10 років. Але воно забезпечує найвищу рентабельність.

Товарна риба приносить прибуток швидше – на другий або четвертий рік, а вирощування мальків – найдинамічніший напрям із циклом у декілька місяців.

Повна ж віддача інвестицій може перевищувати 10 років, якщо акцент на високій вихід ікри.

Наступний відповідальний крок – вибір технології. Усе частіше осетрівники працюють на базі УЗВ. За правильного налаштування системи витрати на воду ‒ мінімальні, а господарство може працювати навіть у регіонах, де немає великих водойм.

Не менш важливо на етапі запуску знайти надійних постачальників мальків/інкубаційної ікри/маточного матеріалу. А ще заздалегідь налагодити канали збуту. Це можуть бути ринки, ресторани, магазини преміумсегмента або власний інтернет-магазин. Для ікри варто передбачати експортні можливості. Хоча сьогодні до Європи нам заборонено експортувати ікру та рибу. До інших країн, як-от Америка, можна, але досить складна й дорога логістика. І через це ми не конкурентоспроможні на світовому ринку. Тому основні продажі зараз ‒ в Україні.

Перші ніж починати бізнес, варто розуміти й основні ризики в організації осетрового господарства.

‒ Тривалий цикл виробництва. Осетрові ‒ види, що пізно дозрівають. Вони починають давати ікру у віці 5-10 років, через що проєкт відноситься до середньо- й довгострокового.

‒ Велика початкова інвестиція. Для запуску господарства потрібні капіталовкладення: обладнання УЗВ, басейни, система фільтрування, корм тощо.

‒ Операційні витрати: корм ‒ до 40% витрат, оплата праці, електроенергія, обслуговування, обладнання тощо.

‒ Біологічні ризики: хвороби, коливання якості води й генетичні чинники, які можуть вплинути на репродуктивність.

Отже, осетрове господарство – це перспективний бізнес із високою доданою вартістю, але водночас складний у реалізації проєкт.

Успіх визначають якісне планування, інвестиції у технології, грамотне управління, кваліфікований персонал, розуміння ринку, виробництво ексклюзивного продукту преміумсегмента. А якість – головний козир на ринку: чи то внутрішньому, чи за кордоном.

Зараз в Україні ‒ до десятка господарств, які офіційно працюють на ринку, представлені в магазинах. Вони отримують від 300 кг до 1,5 тонни чорної ікри на рік. Усього ж осетрової продукції в країні виробляється лише до 100 тонн.