Виробники равлика сподіваються, що до наступного року ринок стабілізується
Равликовий бізнес повною мірою відчув на собі вплив пандемії COVID-19. Наше господарство вирощує равликів на площі 30 га – найбільшій в Україні – і може виробляти 500-700 тонн на рік.
Ми передусім орієнтовані на експорт, бо, на жаль, культура споживання равликів в Україні ще не розвинена. Хоча равликів уже можна побачити в меню вітчизняних ресторанів: 10-15 євро за порцію з 6-12 равликів. Також гурмани уже змогли оцінити равликову ікру – справжній делікатес, 1 кг якої коштує від 1 тис. євро.
Серед наших напрямків равликового експорту – такі країни, як Франція, Італія, Португалія. Однак нині через пандемію європейський ринок перенасичений пропозиціями, заклади громадського харчування працюють з обмеженнями, споживацький попит скоротився (все ж таки равлики – не курятина). До того ж логістика в Європі ускладнена, бо навіть усередині однієї країни діють обмеження на пересування між регіонами. Все це спричинило падіння цін на равлика. Наразі оптова ціна становить 2,5-3,5 євро/кг.
Перелічені чинники також позначилися на обсягах експортних поставок нашої ферми – вони скоротилися в десятки разів. Та все ж маємо надію, що до наступного року ринок стабілізується.
Зауважу, що ми намагаємося експортувати продукцію без країн-посередників, маємо власні рефрижератори.
Однак можна сказати, що нам вдалося передбачити такий розвиток подій, ще коли епідемія набирала обертів у світі та Європі зокрема. Ми скоригували свій бізнес-план у лютому. Ба більше – ми були готові вже торік подвоїти свою площу та поки відклали розширення. Адже виростити равликів – це лише половина справи. Їх же треба ще й реалізувати…
З травня по вересень равлик досягає товарного вигляду. Потім він готовий на продаж або ж на склад-холодильник. Термін зберігання без шкоди для равлика – до шести місяців за ідеальних умов, а це – контрольовані вологість повітря, температура та вентиляція.
Та попри все, я вважаю, що не можна опускати руки – вихід завжди є. Так, наше господарство проводить екскурсії на равликову ферму. Гадаю, що це – не менш захоплива річ, ніж Діснейленд, особливо для дітей. Бо під час візиту на ферму відвідувачі отримують інтерактив, а не пасивне споглядання. А насамкінець відбувається і дегустація равликів – таким чином люди отримують відомості щодо приготування й культури споживання цього продукту, який у нашій країні все ж таки ще далекий від щоденного вжитку.
Наразі ми вже розмірковуємо над тим, аби створити сімейний ресторан, де до страв із равликів пропонувати вино і сири. У нашій Харківській області є крафтові виробники, і з ними можна співпрацювати.
Виробники равликів сьогодні шукають вихід у кооперації. Гадаю, це має сенс, і дозволяє малим виробникам утриматися на плаву.