Соя цього року радує врожайністю, а соняшник – ціною
Цьогорічна осінь для нас видалася непростою – дуже вологий жовтень уповільнив темпи збирання пізніх культур. На сьогодні сою ми вже зібрали повністю, соняшник – наполовину, а кукурудзу ще й не починали. Сівозміна у нас стала: кукурудза займає 25–30% площ, соя і соняшник – по 20%. Щоправда, цього року сої було трохи більше, ніж соняшнику, і вона цього року нас порадувала. Найкращі два поля дали по 3,5 т/га, найгірші – по 2, а в середньому на круг маємо 2,7 т/га. Це вище наших середніх показників, адже 3,5 т/га ми не отримували вже давно.
На мою суб’єктивну думку, такому результату посприяли три чинники. По-перше, погодні умови, зокрема, опади в кінці липня, які спровокували повторне цвітіння і формування бобів ще одного ярусу. По-друге, технологія no-till, яку ми провадимо вже восьмий рік. Як відомо, вона має накопичувальний ефект: що довше її дотримуватися, то кращі результати. І по-третє – дотримання технології: вчасна сівба, дружні сходи, своєчасні обробки від шкодочинних організмів. Цього року особливо дошкуляли бур’яни, насамперед щириця, але ми з нею впоралися.
Соя у нас класична, не ГМО, тож застосовували традиційні гербіциди – Бентазон, Кломазон і Клетодим. Також вносили мікроелементи, зокрема молібден та бор. Але обмежувальним чинником урожайності був ґрунт: там, де гумусу 2,2%, отримали найвищі результати, а де 1% – урожайність була помітно нижчою. Щодо якості бобів, показники дуже добрі, протеїн високий.
Збирати сою почали 20 вересня за вологості 10-12%, а останні посіви минулого тижня довелося молотити вже з пологістю 16%. Довго чекати погожих днів не стали, адже соя має властивість розтріскуватись і осипатись. Урожай поки не продаємо – лежить на складі. Більш вологі партії періодично провітрюємо, адже власної сушарки ще не маємо. Та за належного зберігання соя може лежати довго, не втрачаючи якості.
Соняшник на сьогодні обмолотили на 50% площ. Такого дощового жовтня я не пам’ятаю: дощ іде чи не щодня або через день, і це затримує жнива. Поки що зібрали не найкращі поля – по 2,5 т/га, а найкращі гібриди ще в полі (вирощуємо лише високоолеїнові). Порівняно з минулим роком, умови для соняшнику були гіршими – холодна весна, затяжне зниження температур, а потім перепади у вересні, коли він наливався. Через це маємо меншу натуру (низьку масу тисячі насінин), а також трохи нижчий вміст олеїнової кислоти – 82% проти 84% торік. Олійність теж знизилась: якщо торік була 49,5%, то цьогоріч 48-49%.
Попри це, соняшник бере ціною. Високоолеїновий нині коштує 33 тис. грн за тонну – це рекорд, адже торік максимум був 31 тис. грн. Звичайний лінолевий – у межах 27-28 тис. грн. А от соя навпаки: якщо торік неГМО ми продавали в жовтні по 22 тис. грн за тонну, то цього року найвища пропозиція – лише 18,5 тис. грн.
Кукурудзу поки не збирали. Посіви виглядають добре, але що покаже бункер – побачимо згодом. Сусіди, які вже почали жнивувати, кажуть, що врожайність нижча, ніж торік. І це зрозуміло: холодний травень, заморозки на старті вегетації, перепади температур – усе це стресові чинники для кукурудзи.
А загалом, попри дощовий травень і жовтень, цей рік виявився посушливішим за попередній. На 28 жовтня з початку року випало 364 мм опадів, тоді як торік на цю ж дату було 507 мм, а в 2023-му – 620 мм. Хоч сезон і непростий, та загалом рік не можна назвати невдалим. Соя дала гарний результат, соняшник компенсує недобір урожаю ціною, а збирання кукурудзи ще попереду.