Скільки треба виголосити тостів за український агросектор
Здається, ще тільки вчора розпочалася посівна, а вже сьогодні аграрії закінчили збирати врожай. Тішить, що й нинішнього року земля та працьовиті руки не підвели й можна порадіти успіхам. Вже й Мінагрополітики відрапортувало про майже рекордні врожаї пшениці й соняшнику, які отримали наші аграрії, та, як завжди, «присусідилося» до сільгоспвиробників: мовляв, МИ добре попрацювали, виростили, зібрали…
20 листопада, в День працівника сільського господарства, під час урочистостей аграрний міністр традиційно прийматиме вітання з приводу успішного закінчення сільськогосподарського року. У столиці процедура святкування Дня працівників сільського господарства протягом багатьох років (принаймні до нинішнього року) залишається незмінною. Десь за годину до початку заходів до палацу «Україна» починають з’їжджатися автомобілі бізнес-класу, з них виходять «аграрії» в костюмах за кілька десятків тисяч доларів: міністерські чиновники, народні депутати, голови обладміністрацій; якимось чином із закордонного простору матеріалізуються власники найбільших українських агрохолдингів, прізвища котрих усі знають, але наживо їх майже ніхто не бачив… Усі ці люди в образі, як це не смішно, працівників сільського господарства прибули на святкове зібрання, щоб із поважною фізіономією вислухати, як вони годують і забезпечують продовольчу безпеку держави тощо. Після офіціозу — обов’язковий фуршет і безліч рукостискань для налагодження потрібних зв’язків…
Справжній же винуватець свята — фермер із натруженими, порепаними від тяжкої праці руками — свята може й не помітити. Так уже влаштований наш селянин, що не звик він відпочивати. Як завжди, вранці поїде на поле подивитися, як почувається озимина, потім телефонуватиме постачальникам, щоб встигнути запастися паливно-мастильними матеріалами на весняну кампанію, доки долар не сягнув захмарних вершин. Словом, не до врочистостей селянину, не до столичних палаців (утім, якби фермер і приїхав у столицю, то до вельмишановної аудиторії «працівників сільського господарства» його просто не пропустили б — не по Савці свитка).
У тему пригадався такий випадок. Нещодавно до нашої редакції зателефонував читач — голова фермерського господарства з Одеської області. Він розповів сумну історію про те, як їздив до Києва в Мінагрополітики, щоб знайти захист від місцевих чиновників, які вирішили відібрати у нього землю разом з урожаєм. До цього чоловік пройшов безліч інстанцій, витратив купу грошей на суди й адвокатів, але ніхто йому так і не допоміг. Як остання надія був міністр агрополітики, котрий у своїх виступах не втомлюється повторювати, що підтримуватиме та захищатиме фермерів. Так от, фермер з Одещини тиждень жив у доньки в Києві, щодня ходив у Мінагрополітики, але «впіймати» міністра йому так і не вдалося. Так і повернувся додому ні з чим. Однак історія була би зовсім іншою, якби наш фермер був власником великого агробізнесу. Тоді не він до міністра, а міністр до нього не лише приїхав би в господарство, а, можливо, ще й випив би чарчину за процвітання. Не вірите, що таке можливо? Даремно! Ось свіжий приклад. Нещодавно одна з комерційних структур, яка належить відомому українському аграрному магнату, відкривала свій завод. Так от, на церемонію відкриття прибули: власною персоною прем’єр-міністр Володимир Гройсман, купа аграрних нардепів і ледве не півкабміну, включаючи очільника Мінагрополітики Тараса Кутового. Перерізавши стрічку, глава уряду поїхав, а от нардепи та «півкабміну» на півдня залишилися чекати банкету. Під час застілля було виголошено купу тостів за процвітання аграрного сектора.
Напрошується запитання: з якого дива аграрні чиновники й аграрні нардепи виступають «тамадою» на подібних заходах?
Варіантів відповідей може бути кілька:
• вони поважають аграріїв і безкорисно відвідують кожну неординарну подію, яка відбувається в агросекторі;
• їм подобається відвідувати банкети, щоб там добре поїсти;
• за участь у таких подіях вони отримують солідну винагороду.
Який, на вашу думку, варіант є правильним, обирайте самі…